Mark 6
1 And he went out from there and came into his own country, and his disciples followed him.
І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слідом за Ним ученики Його.
2 And when the Sabbath had come, he began to teach in the synagogue, and many hearing him were astonished, saying, "Where did this man get these things?" and, "What is the wisdom that is given to this man, that such mighty works come about by his hands?
І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум, даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?
3 Is not this the carpenter, the son of Mary, and brother of James, Josi, Judas, and Simon? Are not his sisters here with us?" They were offended at him.
Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.
4 Jesus said to them, "A prophet is not without honor, except in his own country, and among his own relatives, and in his own house."
Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країні своїй, та в родині, і в домівці своїй.
5 And he could do no mighty work there, except that he laid his hands on a few sick people, and healed them.
І не міг там ніякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.
6 And he was amazed because of their unbelief. And he went around the villages teaching.
І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.
7 And he called to himself the twelve, and began to send them out two by two; and he gave them authority over the unclean spirits.
І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;
8 And he commanded them that they should take nothing for their journey, except a staff only: no bread, no pack, no money in their belts,
і звелїв їм, щоб нічого не брали на дорогу, тільки одну палицю: ні торбини, нї хліба, ні у черес грошей,
9 but to wear sandals, and not to put on two tunics.
щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежині.
10 And he said to them, "Wherever you enter into a house, stay there until you depart from there.
І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.
11 And if any place will not receive you or listen to you, as you depart from there, shake off the dust that is under your feet for a testimony against them."
А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусіть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому.
12 So they went out and proclaimed that all should repent.
І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.
13 They cast out many demons, and anointed many with oil who were sick, and healed them.
І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.
14 King Herod heard this, for his name had become known, and he said, "John the Baptist has risen from the dead, and therefore these powers are at work in him."
І дочувся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.
15 But others said, "He is Elijah." Others said, "He is a prophet, like one of the prophets."
Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.
16 But Herod, when he heard this, said, "This is John, whom I beheaded. He has risen."
Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.
17 For Herod himself had sent out and arrested John, and bound him in prison for the sake of Herodias, his brother Philip's wife, for he had married her.
Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темниці за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.
18 For John said to Herod, "It is not lawful for you to have your brother's wife."
Сказав бо Иоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.
19 So Herodias set herself against him, and desired to kill him, but she could not,
Іродияда ж лютувала на него, й, хотіла його вбити, та не могла.
20 for Herod feared John, knowing that he was a righteous and holy man, and kept him safe. And when he heard him, he was very perplexed, but he heard him gladly.
Ірод бо боявсь Иоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.
21 And then a convenient day came, that Herod on his birthday gave a supper for his nobles, the high officers, and the leaders of Galilee.
Як же настав день нагідний, кали Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,
22 And when the daughter of Herodias herself came in and danced, she pleased Herod and those sitting with him. The king said to the young woman, "Ask me whatever you want, and I will give it to you."
і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й, тим, що сиділи з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.
23 And he swore to her, "Whatever you ask me, I will give you, up to half of my kingdom."
І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хочби й половину царства мого.
24 So she went out, and said to her mother, "What should I ask?" And she said, "The head of John the baptizer."
Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.
25 And she came in immediately with haste to the king, and asked, "I want you to give me right now the head of John the Baptist on a platter."
І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, шоб менї дав зараз на блюді голову Йоана Хрестителя.
26 And the king was exceedingly sorry, but for the sake of his oaths, and of his dinner guests, he did not wish to refuse her.
І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сиділи, не хотів їй відмовити.
27 So immediately the king sent out a soldier of his guard, and commanded to bring John's head, and he went and beheaded him in the prison,
І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темниці.
28 and brought his head on a platter, and gave it to the young woman; and the young woman gave it to her mother.
І приніс голову його на блюдї, і дав її дівиці, а дївиця дала її матері своїй.
29 And when his disciples heard this, they came and took up his corpse, and placed it in a tomb.
І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тіло його, та й положили його в гробі.
30 Then the apostles gathered themselves together to Jesus, and they told him all things, whatever they had done, and whatever they had taught.
І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.
31 And he said to them, "Come away by yourselves to an isolated place, and rest awhile." For there were many coming and going, and they had no leisure so much as to eat.
І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть ніколи було їм їсти.
32 So they went away in the boat to an isolated place by themselves.
І поплили в пусте місце човном, окроме.
33 But they saw them going, and many recognized him and ran there on foot from all the cities and they arrived before them.
І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усіх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.
34 And he came out, saw a large crowd, and he had compassion on them, because they were like sheep without a shepherd, and he began to teach them many things.
І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівці, не маючі пастиря, і почав навчати їх багато.
35 And when it was late in the day, his disciples came to him, and said, "This place is desolate, and it is late in the day.
І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, -
36 Send them away, that they may go into the surrounding country and villages, and buy themselves something to eat."
відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.
37 But he answered them, "You give them something to eat." They asked him, "Are we to go and buy two hundred denarii worth of bread, and give them something to eat?"
Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?
38 He said to them, "How many loaves do you have? Go see." When they knew, they said, "Five, and two fish."
Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві рибі.
39 He commanded them that everyone should sit down in groups on the green grass.
І звелів їм садовити всіх купа коло купи на зеленій траві,
40 They sat down in ranks, by hundreds and by fifties.
і посідали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.
41 He took the five loaves and the two fish, and looking up to heaven, he blessed and broke the loaves, and he gave to his disciples to set before them, and he divided the two fish among them all.
І, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві рибі поділив усїм.
42 They all ate, and were filled.
І їли всі, й наситились.
43 They took up twelve baskets full of broken pieces and also of the fish.
І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.
44 Those who ate the loaves were five thousand men.
А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.
45 And immediately he made his disciples get into the boat, and to go ahead to the other side, to Bethsaida, while he himself sent the crowd away.
І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.
46 After he had taken leave of them, he went up the mountain to pray.
І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.
47 When evening had come, the boat was in the midst of the sea, and he was alone on the land.
І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землі.
48 He saw them distressed in rowing, for the wind was against them. In the watch between three and six in the morning he came to them, walking on the sea, and he would have passed by them,
І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотів минути їх.
49 but they, when they saw him walking on the sea, supposed that it was a ghost, and began to scream;
Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:
50 for they all saw him, and were troubled. But he immediately spoke with them, and said to them, "Cheer up. It is I. Do not be afraid."
всі бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.
51 And he got into the boat with them, and the wind ceased. And they were completely profusely astonished among themselves;
І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.
52 for they had not understood about the loaves, but their hearts were hardened.
Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх засліплене.
53 When they had crossed over, they came to land at Gennesaret, and moored to the shore.
І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.
54 When they had come out of the boat, immediately the people recognized him,
І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,
55 and ran around that whole region, and began to bring those who were sick, on their mats, to where they heard he was.
кинулись по всій тій околиці, та й почади приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.
56 Wherever he entered, into villages, or into cities, or into the country, they placed the sick in the marketplaces, and begged him that they might touch just the fringe of his garment; and everyone who touched him were made well.
І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.
