Luke 24
1 But on the first day of the week, at early dawn, they came to the tomb, bringing the spices which they had prepared.
А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,
2 They found the stone rolled away from the tomb.
та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.
3 They entered in, and did not find the body of the Lord Jesus.
А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
4 It happened, while they were greatly perplexed about this, look, two men stood by them in dazzling clothing.
І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.
5 Becoming terrified, they bowed their faces down to the earth. They said to them, "Why do you seek the living among the dead?
А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
6 He is not here, but is risen. Remember what he told you when he was still in Galilee,
Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.
7 saying that the Son of Man must be delivered up into the hands of sinful men, and be crucified, and the third day rise again?"
Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.
8 Then they remembered his words.
І згадали вони ті слова́ Його!
9 And returning from the tomb, they told all these things to the eleven and to all the rest.
А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
10 Now they were Mary Magdalene and Joanna and Mary the mother of James and the other women with them who told these things to the apostles.
То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.
11 These words seemed to them to be nonsense, and they did not believe them.
Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.
12 But Peter got up and ran to the tomb. Stooping and looking in, he saw the strips of linen by themselves, and he departed to his home, wondering what had happened.
Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.
13 And look, two of them were going that very day to a village named Emmaus, which was about seven miles from Jerusalem.
І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.
14 They talked with each other about all of these things which had happened.
І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.
15 It happened, while they talked and questioned together, that Jesus himself came near, and went with them.
І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.
16 But their eyes were kept from recognizing him.
Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.
17 And he said to them, "What are these words that you are exchanging with each other as you walk?" And they stood still, looking sad.
І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“
18 One of them, named Cleopas, answered him, "Are you the only stranger in Jerusalem who does not know the things which have happened there in these days?"
І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“
19 He said to them, "What things?" They said to him, "The things concerning Jesus, the Nazarene, a man who was a prophet mighty in deed and word before God and all the people;
І спитався Він їх: „Що таке?“А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.
20 and how the chief priests and our rulers delivered him up to be condemned to death, and crucified him.
Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.
21 But we were hoping that it was he who would redeem Israel. Yes, and besides all this, it is now the third day since these things happened.
А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.
22 Also, certain women of our company amazed us, having arrived early at the tomb;
А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:
23 and when they did not find his body, they came saying that they had also seen a vision of angels, who said that he was alive.
вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.
24 Some of us went to the tomb, and found it just like the women had said, but they did not see him."
І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.
25 Then he said to them, "O foolish ones, and slow of heart to believe in all that the prophets have spoken.
Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!
26 Did not the Christ have to suffer these things and to enter into his glory?"
Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“
27 Beginning from Moses and from all the prophets, he explained to them in all the Scriptures the things concerning himself.
І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.
28 They drew near to the village, where they were going, and he acted like he would go further.
І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.
29 They urged him, saying, "Stay with us, for it is almost evening, and the day is almost over." He went in to stay with them.
А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.
30 It happened, that when he had sat down at the table with them, he took the bread and gave thanks. Breaking it, he gave to them.
І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.
31 Their eyes were opened, and they recognized him, and he vanished out of their sight.
Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...
32 And they said to one another, "Weren't our hearts burning within us, while he spoke to us along the way, and while he opened the Scriptures to us?"
І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“
33 They rose up that very hour, returned to Jerusalem, and found the eleven gathered together, and those who were with them,
І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,
34 saying, "The Lord is risen indeed, and has appeared to Simon."
які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.
35 They related the things that happened along the way, and how he was recognized by them in the breaking of the bread.
А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.
36 As they said these things, Jesus himself stood among them, and said to them, "Peace be to you."
І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“
37 But they were terrified and filled with fear, and supposed that they had seen a spirit.
А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.
38 He said to them, "Why are you troubled? Why do doubts arise in your hearts?
Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?
39 See my hands and my feet, that it is truly me. Touch me and see, for a spirit does not have flesh and bones, as you see that I have."
Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.
40 When he had said this, he showed them his hands and his feet.
І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.
41 While they still did not believe for joy, and wondered, he said to them, "Do you have anything here to eat?"
І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“
42 And they gave him a piece of a broiled fish.
Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.
43 And he took it and ate in front of them.
І, взявши, Він їв перед ними.
44 And he said to them, "This is what I told you, while I was still with you, that all things which are written in the Law of Moses, the Prophets, and the Psalms, concerning me must be fulfilled."
І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.
45 Then he opened their minds, that they might understand the Scriptures.
Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.
46 He said to them, "Thus it is written, for the Christ to suffer and to rise from the dead the third day,
І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,
47 and that repentance leading to forgiveness of sins should be preached in his name to all the nations, beginning at Jerusalem.
і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.
48 You are witnesses of these things.
А ви свідки того́.
49 And look, I send forth the promise of my Father on you. But wait in the city until you are clothed with power from on high."
І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.
50 He led them out as far as Bethany, and he lifted up his hands, and blessed them.
І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
51 It happened, while he blessed them, that he departed from them, and was carried up into heaven.
І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.
52 They worshiped him, and returned to Jerusalem with great joy,
А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
53 and were continually in the temple, praising and blessing God.
І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.
