Jeremiah 18
1 The word which came to Jeremiah from Jehovah, saying,
Оце слово, що було до Єремії від Господа, говорячи:
2 "Arise, and go down to the potter's house, and there I will cause you to hear my words."
„Устань, і зійди́ до дому ганчара́, і там почуєш слова́ Мої“.
3 Then I went down to the potter's house, and look, he was making a work on the wheels.
І зійшов я до дому ганчара́, аж ось він робить працю на кружа́лі.
4 When the vessel that he made of the clay was marred in the hand of the potter, he made it again another vessel, as seemed good to the potter to make it.
І в руках ганчара́ попсу́лась посу́дина, яку він із глини робив. І він зно́ву зробив з неї іншу посу́дину, як сподо́балося ганчаре́ві зробити.
5 Then the word of Jehovah came to me, saying,
І було мені слово Господнє, говорячи:
6 "'House of Israel, can't I do with you as this potter?' says Jehovah. 'Look, as the clay in the potter's hand, so are you in my hand, house of Israel.'
„Чи не міг би зробити й Я вам, як ганча́р цей, о доме Ізраїлів? каже Господь. Ось як глина в руці ганчара́, так в руці Моїй, доме Ізраїля, й ви!
7 At what instant I shall speak concerning a nation, and concerning a kingdom, to pluck up and to break down and to destroy it;
Я ча́сом кажу́ про наро́д та про ца́рство, щоб ви́рвати його, і щоб розбити та ви́губити,
8 if that nation, concerning which I have spoken, turn from their evil, I will change my mind about the disaster that I thought to do to them.
та коли цей наро́д, що про нього казав Я, пове́рнеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке ду́мав чинити йому́.
9 At what instant I shall speak concerning a nation, and concerning a kingdom, to build and to plant it;
А ча́сом кажу́ про наро́д та про царство, щоб його збудувати та щоб посадити,
10 if they do that which is evil in my sight, that they not obey my voice, then I will repent of the good, with which I said I would benefit them.
та як він зро́бить зле в Моїх о́чах, щоб не слухатися Мого го́лосу, то пожа́лую щодо того добра́, про яке говорив, що вчиню́ Я його.
11 Now therefore, speak to the men of Judah, and to the inhabitants of Jerusalem, saying, 'Thus says Jehovah: Look, I frame evil against you, and devise a device against you: return now everyone from his evil way, and amend your ways and your doings.'
А тепер скажи до юдея й до мешканців Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Ось готую лихе́ проти вас, і заду́мую за́дум на вас, — верніться ж ви кожен з дороги своєї лихо́ї, і полі́пшіть доро́ги свої й свої вчинки!
12 But they say, 'It is in vain; for we will walk after our own devices, and we will do everyone after the stubbornness of his evil heart.'"
Та вони відказали: „Пропа́ло! бо ми бу́дем ходи́ти за своїми думка́ми, і кожен робитиме згідно з упе́ртістю серця свого́.“
13 Therefore thus says Jehovah: "Ask now among the nations, who has heard such things; the virgin of Israel has done a very horrible thing.
Тому так промовляє Господь: Поспитайте но ви між наро́дами, — чи хто чув, як оце? Страшну річ учинила та діва Ізраїлева!
14 Shall the snow of Lebanon fail from the rock of the field? Shall the cold waters that flow down from afar be dried up?
Хіба́ сніг Ліва́ну зі́йде зо скелі на полі? Чи ви́сохнуть во́ди чужі та холодні, теку́чі?
15 For my people have forgotten me, they have burned incense to false gods; and they have been made to stumble in their ways, in the ancient paths, to walk in byways, in a way not built up;
Бо про Мене забув Мій наро́д: вони ка́дять марно́ті, а та ро́бить їм так, що вони на дорогах своїх спотика́ються, на давніх путя́х, щоб ходити стежка́ми, по дорозі невби́тій,
16 to make their land an astonishment, and a perpetual hissing; everyone who passes thereby shall be astonished, and shake his head.
щоб свій Край учинити страхі́ттям, посміхо́вищем вічним. Кожен, хто бу́де прохо́дити ним, остовпі́є та буде хита́ти головою своєю.
17 I will scatter them as with an east wind before the enemy; I will show them the back, and not the face, in the day of their calamity."
Мов вітер зо сходу, розвію Я їх перед во́рогом; поти́лицю, а не обличчя Я їм покажу у день їхнього го́ря!“
18 Then they said, "Come, and let us make plans against Jeremiah; for the law shall not perish from the priest, nor counsel from the wise, nor the word from the prophet. Come, and let us strike him with the tongue, and let us not give heed to any of his words."
І сказали вони: „Ходіть, і обмірку́ємо за́міри на Єремію, бо не згинув Зако́н у священика, і рада в премудрого, а слово в пророка. Ходіть, і уда́рмо його язиком його власним, і не зважаймо на жодні слова́ його!“
19 "Give heed to me, Jehovah, and listen to the voice of those who contend with me.
Послухай мене, о мій Господи, і почуй го́лос моїх супроти́вників!
20 Shall evil be recompensed for good? For they have dug a pit for my soul. Remember how I stood before you to speak good for them, to turn away your wrath from them.
Хіба́ замість доброго злим надолу́жено буде? Бо яму копають вони для моєї душі. Згадай же, що перед обличчям Твоїм я стояв, щоб до́бре про них говорити, щоб гнів Твій від них відверну́ти!
21 Therefore deliver up their children to the famine, and give them over to the power of the sword; and let their wives become childless, and widows; and let their men be slain of death, and their young men struck of the sword in battle.
Тому їхніх синів віддай го́лодові, і мі́ццю меча́ викинь їх з Кра́ю, і бодай жінки їхні діте́й погуби́ли та вдо́вами стали, а їхні чолові́ки хай смертю повби́вані бу́дуть, юнаки́ їхні хай бу́дуть поби́ті мече́м на війні!
22 Let a cry be heard from their houses, when you shall bring a troop suddenly on them; for they have dug a pit to take me, and hid snares for my feet.
Нехай чується крик з їхніх домі́в, — бо орду́ Ти знена́цька спрова́диш на них, — бо яму копали вони, щоб схопи́ти мене, і для ніг моїх па́стки поста́вили.
23 Yet, Jehovah, you know all their counsel against me to kill me; do not forgive their iniquity, neither blot out their sin from your sight; but let them be overthrown before you; deal you with them in the time of your anger."
А Ти, Господи, знаєш увесь їхній за́мір на мене на смерть, — не прости їм провин, а гріха́ їхнього із-перед обличчя Свого не зітри́, і хай перед Тобою спіткну́ться вони, — зроби поміж ними оце під час гніву Свого́!
