Psalms 2

1 Why do the nations rage, and the peoples plot in vain?

Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?

2 The kings of the earth take a stand, and the rulers take counsel together, against the LORD, and against his Anointed:

Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:

3 "Let's tear off their shackles, and throw off their ropes from us."

„Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!

4 The one who sits in the heavens laughs. The LORD scoffs at them.

Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!

5 Then he will speak to them in his anger, and terrify them in his wrath:

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

6 "But I myself have installed my king on Zion, my holy mountain."

„Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

7 I will tell of the decree. The LORD said to me, "You are my son. Today I have become your father.

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

8 Ask of me, and I will give the nations as your inheritance, and the farthest parts of the earth for your possession.

Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!

9 You shall rule them with an iron scepter. You shall dash them in pieces like a potter's vessel."

Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

10 Now therefore, you kings, be wise; receive correction, you judges of the earth.

А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:

11 Serve the LORD with fear, and rejoice with trembling.

Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!

12 Do homage in purity, lest he be angry, and you perish in the way, when his anger is suddenly kindled. Blessed are all those who take refuge in him.

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!