Psalms 104
1 Bless the LORD, my soul. The LORD, my God, you are very great. You are clothed with splendor and majesty.
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
2 He covers himself with light as with a garment. He stretches out the heavens like a curtain.
Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
3 He lays the beams of his chambers in the waters. He makes the clouds his chariot. He walks on the wings of the wind.
Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
4 He makes his angels winds, and his servants flames of fire.
Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
5 He laid the foundations of the earth, that it should not be moved forever and ever.
Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
6 You covered it with the deep as with a cloak. The waters stood above the mountains.
безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
7 At your rebuke they fled. At the voice of your thunder they hurried away.
від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
8 The mountains rose, the valleys sank down, to the place which you had assigned to them.
виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
9 You have set a boundary that they may not pass over; that they do not turn again to cover the earth.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
10 He sends forth springs into the valleys. They run among the mountains.
Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
11 They give drink to every animal of the field. The wild donkeys quench their thirst.
напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
12 The birds of the sky nest by them; among the branches they give forth a sound.
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
13 He waters the mountains from his chambers. The earth is filled with the fruit of your works.
Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
14 He causes the grass to grow for the livestock, and plants for man to cultivate, that he may bring forth food out of the earth:
Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
15 wine that makes glad the heart of man, oil to make his face to shine, and bread that strengthens man's heart.
і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
16 The LORD's trees are well watered, the cedars of Lebanon, which he has planted;
Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
17 where the birds make their nests. The stork makes its home in the fir trees.
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
18 The high mountains are for the wild goats. The rocks are a refuge for the rock badgers.
Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
19 He appointed the moon for seasons. The sun knows when to set.
і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
20 You make darkness, and it is night, in which all the animals of the forest prowl.
Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
21 The young lions roar after their prey, and seek their food from God.
рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
22 The sun rises, and they steal away, and lie down in their dens.
Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
23 Man goes forth to his work, to his labor until the evening.
Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
24 LORD, how many are your works. In wisdom have you made them all. The earth is full of your riches.
Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
25 There is the sea, great and wide, in which are innumerable living things, both small and large animals.
Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
26 There the ships go, and leviathan, whom you formed to play there.
Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
27 All of them look to you to give them their food at the proper time.
Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
28 You give to them; they gather. You open your hand; they are satisfied with good.
Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
29 You hide your face: they are troubled; you take away their breath: they die, and return to the dust.
Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
30 You send forth your Spirit: they are created. You renew the face of the ground.
Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
31 Let the glory of the LORD endure forever. Let the LORD rejoice in his works.
Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
32 He looks at the earth, and it trembles. He touches the mountains, and they smoke.
Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
33 I will sing to the LORD all my life. I will sing praise to my God as long as I exist.
Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
34 Let your meditation be sweet to him. I will rejoice in the LORD.
Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
35 Let sinners be consumed out of the earth. Let the wicked be no more. Bless the LORD, my soul. Praise the LORD.
Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
