Luke 7
1 After he had ended all his sayings in the hearing of the people, he went to Capernaum.
Коли [Ісус] закінчив говорити до народу, який слухав Його, то зайшов до Капернаума.
2 Here the slave of a certain Roman captain, a man dear to his master, was ill, and at the point of death.
Раб одного сотника, яким він дорожив, тяжко захворів і був при смерті.
3 So when the captain heard about Jesus, he sent elders of the Jews to ask him to come and save his slave.
Почувши про Ісуса, сотник надіслав до Нього юдейських старійшин просити Його, щоб прийшов зцілити раба.
4 And they, when they reached Jesus, asked him earnestly to do this. "He deserves that you should do this," they said,
Прийшовши до Ісуса, вони щиро благали Його, кажучи: «Він достойний, щоб Ти зробив це для нього,
5 "for he loves our nation, and himself has built a synagogue for us."
бо він любить наш народ і побудував нам синагогу».
6 So Jesus started to go with them, but while he was not far from the house, the captain sent friends to him with a message. "Lord do not trouble yourself, for I am not fit that you should come under my roof,
Ісус пішов разом із ними. І коли Він був недалеко від дому, сотник надіслав своїх друзів сказати Йому: «Господи, не турбуйся, бо я не достойний, щоб Ти увійшов під мій дах.
7 "and so I did not think myself worthy to come to you; but speak the word, and let my man be cured.
Тому й себе я не вважав гідним, щоби прийти до Тебе, але скажи [лише] слово, і одужає мій слуга.
8 "For I also am a man obedient to authority, and have soldiers under me. And I say to one ‘come,’ and he comes, and to my slave ‘do this or that,’ and he does it."
Бо і я людина підвладна й маю під своєю владою підлеглих воїнів. Кажу одному: „Іди!“– і він іде, а іншому: „Прийди!“– і він приходить, і рабу моєму: „Зроби це!“– і він робить».
9 But when Jesus heard this he was astonished and he turned and said to the crowd that was following him, "I tell you that not even in Israel have I found faith like that."
Почувши це, Ісус здивувався, обернувся до народу, що йшов за Ним, та промовив: «Кажу вам: навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої великої віри».
10 And those who had been sent, on returning to the house, found the slave well.
Повернувшись додому, посланці знайшли раба здоровим.
11 Soon afterward he went to a city called Nain, accompanied by his disciples, and a great crowd of people.
Наступного дня [Ісус] пішов до міста, що зветься Наїн; разом із Ним ішли Його учні та великий натовп.
12 Now when he drew near the gate of the city, behold, they were there carrying out one who was dead, the only son of his mother, and she was a widow.
Коли ж Він наблизився до воріт міста, саме виносили померлого, єдиного сина в матері, котра була вдовою; разом із нею було чимало народу з міста.
13 A great crowd accompanied her. And when the Lord saw her, he had compassion on her and said to her, "Do not weep."
Побачивши її, Господь змилосердився над нею й сказав: «Не плач!»
14 And he came near and touched the bier; the bearer stopped and he said, "Young man, I bid you to rise."
І, підійшовши, торкнувся труни, а ті, що її несли, зупинилися. Тоді [Ісус] промовив: «Юначе! Кажу тобі, встань!»
15 And he who was dead sat up and began to speak; and he gave him to his mother.
Мертвий піднявся, сів та почав говорити. І [Ісус] віддав його матері.
16 And awe took hold on them all, and they began to glorify God saying. "A great prophet has risen among us;" and, "God has visited his people."
Усіх охопив страх, і прославляли Бога, кажучи: «Великий пророк з’явився між нами!» і «Бог прийшов на допомогу своєму народові!»
17 And the report of what Jesus had done went forth throughout Judea and the surrounding regions.
І розійшлася ця звістка про Нього по всій Юдеї та по всій тій країні.
18 John’s disciples brought him word of all these things
Учні Івана сповістили його про все це. І він, прикликавши двох своїх учнів,
19 and, calling a certain two disciples to him, he sent them to Jesus, to say, "Are you ‘the coming one,’ or if we are to expect another?"
надіслав їх до Господа спитати: ―Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати іншого?
20 So the men came to Jesus and said, "Johnthe Baptist has sent us to ask you if you are the coming one, or if we are to expect another."
Прийшовши до Нього, чоловіки сказали: ―Іван Хреститель надіслав нас до Тебе спитати: «Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати іншого?»
21 At that moment Jesus was healing many people of diseases and plagues and evil spirits, and to many that were blind he was freely giving their sight.
Саме тоді Він зцілив багатьох від хвороб, недуг та злих духів і багатьом сліпим дарував зір.
22 So he answered them. "Go your way, tell Johnwhat you have seen and heard. How the blind are seeing, the lame are walking, the lepers are being cleansed, the deaf are hearing, the dead are being raised, and the poor are hearing the proclamations of glad tidings.
У відповідь Він сказав: ―Ідіть і скажіть Іванові те, що ви бачили та чули: сліпі прозрівають, каліки ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві оживають, а бідним проповідується Добра Звістка.
23 "And blessed is he who finds no cause of stumbling in me."
І блаженний той, хто не спокуситься через Мене.
24 When John’s messengers were gone he began to speak to the crowds about John, saying, "What went out you out to the desert to behold? A reed shaken by the wind?
Коли посланці Івана відійшли, [Ісус] почав говорити народові про Івана: «На що ви ходили подивитися в пустелю? На тростину, розхитану вітром?
25 "But what you went out to behold? A man clothed in soft robes? Behold, men who are gorgeously dressed and live in luxury are in kings’ palaces.
На кого ви виходили дивитись? На людину, одягнену в м’яку одежу? Але ж ті, що розкішно одягаються й живуть у розкоші, знаходяться в царських палацах.
26 "But what went you to see? A prophet?
То на кого ви ходили дивитись? На пророка? Так, Я кажу вам, навіть більше, ніж на пророка!
27 "Yes, I tell you and more than a prophet. This is he who it is written. "Behold I send a messenger before thy face, Who shall prepare thy way before thee.
Він той, про кого написано: „Ось Я посилаю Мого посланця перед обличчям Твоїм, який приготує дорогу перед Тобою“.
28 "I tell you that among all that are born of women not one is greater than John; yet he that is little in the kingdom of God is greater than he."
Кажу вам: нема більшого за Івана серед народжених жінками, але найменший у Царстві Божому більший за нього».
29 On hearing this all the people and the tax-gatherers acknowledged the justice of God by being baptized with the baptism of John;
Весь народ, а також і митники, що слухали Його, визнавши справедливість Бога, хрестились хрещенням Івана.
30 but the Pharisees and lawyers who had refused his baptism, frustrated God’s purpose for themselves.
А фарисеї та законники відкинули волю Божу про себе й не хрестились у нього.
31 "To what then shall I compare the men of this generation?
«Із ким Мені порівняти людей з цього покоління, – сказав [Ісус], – і на кого вони схожі?
32 "To What are they like, they are like children sitting in the market- place and calling to one another. "‘We have piped to you,’ they say, ‘and you have not danced; we have wailed, and you did not cry.’
Схожі на дітей, котрі сидять на базарі та кличуть одне одного, кажучи: „Ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали. Ми співали вам жалібні пісні, а ви не плакали“.
33 "For Johnthe Baptist has come eating no bread and drinking no wine, and you say, ‘He has a demon!’
Прийшов Іван Хреститель, який не їсть хліба й не п’є вина, а ви кажете: „Має демона!“
34 "The son of man has come eating and drinking, and you say, ‘Behold a gluttonous man and a winebibber, a friend of publicans and sinners!’
Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, а ви кажете: „Ось чоловік – ненажера й п’яниця, приятель митників та грішників“.
35 "Nevertheless, wisdom is justified by all her children."
Однак мудрість виправдана всіма її дітьми».
36 One of the Pharisees kept urging him to dine, so he entered the house and reclined at table.
Один із фарисеїв запросив Його поїсти з ним. Зайшовши в дім фарисея, [Ісус] сів за стіл.
37 Now there was a woman who was in the city, a sinner and when she knew that that Jesus was reclining at meat in the Pharisees house, she brought an alabaster vase of perfume,
І ось одна жінка з того міста, яка була грішницею, дізналася, що Він сидить за столом у домі фарисея. Вона принесла алебастровий глечик із дуже дорогим миром
38 and standing behind, at his feet, weeping, she began to wet his feet with her tears, and to wipe them with her hair, while she tenderly kissed his feet, and poured the perfume over them.
та, припавши до ніг [Ісуса] ззаду, плачучи, почала слізьми обмивати Його ноги й волоссям своєї голови витирати їх, цілувала Його ноги й мастила миром.
39 When he noticed this the Pharisee, who had invited him, said to himself, "If this man were really a prophet he would have perceived who and what sort of woman this is who is touching him, and would know that she is a sinner."
Побачивши це, фарисей, який запросив [Ісуса], подумав собі: ―Якби Він був пророком, то знав би, що жінка, яка торкається до Нього, – грішниця.
40 Jesus then spoke to him. "Simon, I have a word to say to you." "Rabbi, say on," he replied.
Тоді Ісус звернувся до нього: ―Симоне, маю тобі щось сказати! Той відповів: ―Говори, Учителю!
41 "There were once to men," said Jesus, "in debt to one money- lender. One owed him fifty pounds; the other five.
У одного позикодавця було двоє боржників: один був винен п’ятсот динаріїв, а інший – п’ятдесят.
42 "When they had nothing pay he forgave them with such charm. "Tell me, then, which of these will love him most?"
Та оскільки вони не мали, чим віддати, він простив обох. Отже, хто з них буде любити його більше?
43 "I take it," said Simon, "the one he forgave the most."
Симон відповів: ―Я думаю, що той, якому більше простив. [Ісус] відповів: ―Правильно ти розсудив.
44 "You have rightly judged." answered Jesus, and turning to the woman, he said to Simon. "Do you see this woman? When I came into your house you gave me no water for my feet; but she has wet my feet with her tears and wiped them with her hair.
І, обернувшись до жінки, сказав Симонові: ―Бачиш цю жінку? Я зайшов у твій дім, а ти не дав Мені води для ніг, вона ж своїми слізьми обмила Мої ноги та волоссям обтерла їх.
45 "You gave me no kiss; but she, since she came in, has never ceased tenderly kissing my feet;
Ти не привітав Мене поцілунком, а вона, відколи Я зайшов, не перестає цілувати Мої ноги.
46 "you never anointed my head with oil; but she has anointed my feet with my feet with perfume.
Ти не намастив Моєї голови олією, а вона миром намастила Мої ноги.
47 "This is why I tell you that her sins, many as they are, are forgiven, for her love is great; but he who is forgiven little, loves but little.
Тому кажу тобі: прощаються її численні гріхи, бо вона багато полюбила, а кому мало прощається, той мало любить.
48 "Your sins are forgiven," he said to her.
[Потім Ісус] промовив до неї: ―Прощаються гріхи твої!
49 Then the other guest began to say among themselves, "Who is this even to forgive sins?"
А всі, хто сидів із Ним за столом, почали думати про себе: «Хто Він такий, що й гріхи прощає?»
50 But he said to the woman. "Your faith has saved you. Go in peace."
Він же сказав жінці: ―Віра твоя спасла тебе, іди з миром.
