Matthew 14
1 At that time, Herod the tetrarch, hearing of the fame of Jesus,
Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса,
2 said to his servants, This is John the Immerser; he is raised from the dead and therefore miracles are performed by him.
і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него,
3 For Herod had caused John to be apprehended, imprisoned, and bound, on account of Herodias, his brother Philip's wife;
Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа.
4 for John had said to him, It is not lawful for you to have her.
Бо казав йому Иоан: Не годить ся тобі мати її.
5 And Herod would have put him to death, but was afraid of the populace, who accounted him a prophet.
І, хотїв його стратити, та опасувась народу; бо мали його за пророка.
6 But when Herod's birthday was kept, the daughter of Herodias danced before the company, and pleased Herod,
У день же родин Іродових, дочка Іродиядвна танцювала перед ними й догодила Іродові.
7 wherefore he swore he would grant her whatever she would ask.
За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме.
8 She being instigated by her mother, said, Give me here, in a basin, the head of John the Immerser.
Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Иоана Хрестителя.
9 And the king was sorry; nevertheless, from a regard to his oath and his guests, he commanded that it should be given her.
І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сиділи з ним за столом, звелїв дати.
10 Accordingly John was beheaded in the prison by his order.
І, пославши, стяв Йоана в темниці.
11 And his head was brought in a basin, and presented to the young woman; and she carried it to her mother.
І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй.
12 After which, his disciples went and brought the body, and having buried it, came and told Jesus.
І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса.
13 When Jesus heard this, he embarked privately; and retired into a desert place; of which the people being informed followed him by land out of the cities.
Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, піишов слідом за Ним пішки з городів.
14 Observing, as he landed, a great multitude, he had compassion on them, and healed their sick.
І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.
15 Toward the evening, his disciples accosted him, saying, This is a desert place, and the time is now past, dismiss the multitude, that they may go to the villages; and buy themselves provisions.
Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.
16 Jesus answered, They need not go. Supply them yourselves.
Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.
17 They said to him, We have here but five loaves and two fishes.
Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві рибі.
18 He replied, Bring them hither to me.
Він же рече: Принесіть менї їх сюди.
19 Then having commanded the people to recline upon the grass, he took the five loaves and the two fishes, and looking toward heaven, blessed them; then breaking the loaves, he gave them to the disciples, and they distributed them among the people.
І звелїв народові посідати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.
20 When all had eat, and were satisfied, they carried off twelve baskets full of the fragments that remained.
І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.
21 Now they that had eat were about five thousand men; besides women and children.
А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дітей.
22 Immediately he obliged the disciples to embark and pass over before him, while he dismissed the multitude.
І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.
23 Having dismissed the multitude, he retired by himself to a mountain to pray, and remained there alone.
А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.
24 By that time the bark was half way over, tossed by the waves, for the wind was contrary.
Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний.
25 In the fourth watch of the night Jesus went to them, walking on the sea.
У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю.
26 When the disciples saw him walking on the sea, being terrified, they exclaimed, An apparition! and cried out for fear.
І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.
27 Jesus immediately spoke to them, saying, Take courage; it is I, be not afraid.
Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.
28 Peter answering, said to him, If it be you, Master, bid me to come to you on the water.
Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, зведи менї йти то Тебе по водї.
29 Jesus said, Come. Then Peter getting out of the bark, walked on the water toward Jesus.
Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса.
30 But finding the wind boisterous, he was frightened; and beginning to sink, cried, Master, save me.
Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене.
31 Jesus instantly stretching out his hand, caught him; and said to him, Distrustful man, wherefore did you doubt?
Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся єси?
32 When they had gone aboard, the wind ceased.
І як увійшли вони в човен, утих вітер.
33 Then those in the bark came, and prostrated themselves before him, saying, You are assuredly God's son.
А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.
34 Having passed over, they landed on the territory of Gennesaret;
І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку.
35 the inhabitants of which knowing him, sent through all that country, and brought to him all the diseased,
І дознавши Його тамешні люде, послали по всій тій околиці, і приводили до Него всіх недужих;
36 who besought him to let them touch but a tuft of his mantle; and as man as touched were cured.
і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.
