Romans 6
1 What, then, will we say? Will we continue in sin that grace may abound?
Що ж скажемо? Позоста́немся в гріху́, щоб благодать примно́жилась? Зо́всім ні!
2 Let it not be! We who died to sin—how will we still live in it?
Ми, що вмерли для гріха, як ще будемо жити в нім?
3 Are you ignorant that we, as many as were immersed into Christ Jesus, were immersed into His death?
Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися?
4 We were buried together, then, with Him through the immersion into death, that even as Christ was raised up out of the dead through the glory of the Father, so we also might walk in newness of life.
Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обно́вленні життя.
5 For if we have become planted together to the likeness of His death, [so] we also will be of the resurrection;
Бо коли ми з'єдна́лися подо́бою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскре́сення,
6 knowing this, that our old man was crucified with [Him], that the body of sin may be made useless, for our no longer serving sin,
знаючи те, що наш давній чоловік розп'я́тий із Ним, щоб зни́щилось тіло гріхо́вне, щоб не бути нам більше рабами гріха,
7 for he who has died has been set free from sin.
бо хто вмер, той звільни́всь від гріха!
8 And if we died with Christ, we believe that we also will live with Him,
А коли ми померли з Христом, то віруємо, що й жити з Ним бу́демо,
9 knowing that Christ, having been raised up out of the dead, dies no more; death has no more lordship over Him;
знаючи, що Христос, воскре́снувши з мертвих, уже більш не вмирає, — смерть над Ним не панує вже більше!
10 for in that He died, He died to sin once, and in that He lives, He lives to God;
Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, то для Бога живе.
11 so also you, reckon yourselves to be dead indeed to sin, and living to God in Jesus Christ our Lord.
Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім.
12 Do not let then sin reign in your mortal body, to obey it in its desires;
Тож нехай не панує гріх у смерте́льному вашому тілі, щоб вам слухатись його пожадли́востей,
13 neither present your members instruments of unrighteousness to sin, but present yourselves to God as living out of the dead, and your members instruments of righteousness to God;
і не віддавайте членів своїх гріхові за знаря́ддя неправедности, але віддайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші — Богові за знаря́ддя праведности.
14 for sin will not have lordship over you, for you are not under law, but under grace.
Бо хай гріх не панує над вами, — ви бо не під Законом, а під благода́ттю.
15 What then? Will we sin because we are not under law but under grace? Let it not be!
Що ж? Чи бу́демо грішити, бо ми не під Законом, а під благода́ттю? Зо́всім ні!
16 Have you not known that to whom you present yourselves servants for obedience, servants you are to him to whom you obey, whether of sin to death, or of obedience to righteousness?
Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе за рабів на по́слух, то ви й раби того, кого слухаєтесь, — або гріха на смерть, або послуху на праведність?
17 And thanks to God, that you were servants of sin, and—were obedient from the heart to the form of teaching to which you were delivered up;
Тож дяка Богові, що ви, бувши рабами гріха, від серця послухались того роду науки, якому ви себе віддали́.
18 and having been freed from sin, you became servants to righteousness.
А звільни́вшися від гріха́, стали рабами праведности.
19 I speak in a human [way], because of the weakness of your flesh, for even as you presented your members servants to the uncleanness and to the lawlessness—to the lawlessness, so now present your members servants to righteousness—to sanctification,
Говорю́ я по-лю́дському, через неміч вашого тіла. Бо як ви віддавали були члени ваші за рабів нечи́стості й беззако́нню на беззако́ння, так тепер віддайте члени ваші за рабів праведности на освя́чення.
20 for when you were servants of sin, you were free from righteousness.
Бо коли були́ ви рабами гріха, то були вільні від праведности.
21 What fruit, therefore, were you having then, in the things of which you are now ashamed? For the end of those [is] death.
Який же плід ви мали тоді? Такі речі, що ними соромитесь тепер, бо кінець їх — то смерть.
