Revelation 18
1 And after these things I saw another messenger coming down out of Heaven, having great authority, and the earth was lightened from his glory,
Після цього я побачив іншого ангела, що спускався з неба. Він мав велику владу, і земля була осяяна його славою.
2 and he cried in might [with] a great voice, saying, “Fallen, fallen is Babylon the great! And she became a habitation of demons, and a hold of every unclean spirit, and a hold of every unclean and hateful bird,
Він закричав могутнім голосом: «„Упала! Упала велика [розпусниця] Вавилон!“Вона стала оселею для демонів, притулком для всякого нечистого духа, притулком для всякого нечистого птаха і притулком для кожної нечистої та огидної тварини.
3 because all the nations have drunk of the wine of the wrath of her whoredom, and the kings of the earth committed whoredom with her, and merchants of the earth were made rich from the power of her indulgence.”
Вона напоїла всі народи вином своєї статевої розпусти. Царі землі вчинили з нею розпусту, і земні купці розбагатіли від її великої розкоші».
4 And I heard another voice out of Heaven, saying, “Come forth out of her, My people, that you may not partake with her sins, and that you may not receive of her plagues,
Тоді я почув інший голос із неба, який казав: «„Вийди з неї, Мій народе“, щоб не бути співучасником в її гріхах і не отримати її покарання;
5 because her sins have reached up to Heaven, and God remembered her unrighteousness.
бо її гріхи сягають неба і Бог згадав про її злочини.
6 Render to her as she also rendered to you, and double to her twofold according to her works; in the cup that she mingled mingle to her double.
Відплатіть їй, як вона відплатила [іншим], удвічі відплатіть їй за її діла. І в чаші, в якій вона змішувала [вам вино], змішайте їй удвічі.
7 As much as she glorified herself and indulged, so much torment and sorrow give to her, because in her heart she says, I sit [as] queen, and I am not a widow, and I will not see sorrow;
Дайте їй стільки страждання й скорботи, скільки вона славилася й жила в розкоші. Бо у своєму серці вона говорить: „Я сиджу як цариця, я не вдова й ніколи не побачу горя“.
8 because of this, in one day, will come her plagues: death, and sorrow, and famine; and she will be utterly burned in fire, because strong [is] the LORD God who is judging her;
Тому одного дня прийдуть на неї покарання: смерть, скорбота й голод. Вона згорить у вогні, бо могутній Господь Бог, Який осудить її».
9 and the kings of the earth will weep over her and strike themselves for her, who committed whoredom and indulged with her, when they may see the smoke of her burning,
Коли земні царі, які чинили з нею розпусту та розкошували з нею, побачать дим її горіння, вони будуть плакати й сумувати за нею.
10 having stood from afar because of the fear of her torment, saying, Woe, woe, the great city! Babylon, the strong city! Because in one hour your judgment came.
Злякавшись її страждання, вони стоятимуть далеко й кричатимуть: «Горе! Горе тобі, велике місто! Могутнє місто Вавилон! За одну годину прийшов твій суд!»
11 And the merchants of the earth will weep and mourn over her, because no one buys their cargo anymore;
Земні купці будуть плакати та сумувати за нею, бо ніхто більше не купує їхніх товарів:
12 cargo of gold, and silver, and precious stone, and pearls, and fine linen, and purple, and silk, and scarlet, and all fragrant wood, and every vessel of ivory, and every vessel of most precious wood, and brass, and iron, and marble,
товарів із золота, срібла, дорогоцінного каміння, перлин, тонкого льняного полотна, порфіри, шовку й багряної тканини, усякого пахучого дерева, усяких речей зі слонової кістки, посуду з дорогих дерев, бронзи, заліза та мармуру,
13 and cinnamon, and amomum, and incense, and ointment, and frankincense, and wine, and oil, and fine flour, and wheat, and cattle, and sheep, and of horses, and of chariots, and of bodies and souls of men.
[а також] корицю, прянощі, пахощі, мир, ладан, вино, оливкову олію, борошно, пшеницю, худобу, овець, коней, колісниць, рабів та людських душ.
14 And the fruits of the desire of your soul went away from you, and all things—the sumptuous and the radiant—went away from you, and no more at all may you find them.
Плоди, яких прагнула твоя душа, відійшли від тебе. Уся розкіш і блискучість втрачена, і ніколи вже не знайдеш їх.
15 The merchants of these things, who were made rich by her, will stand far off because of the fear of her torment, weeping, and mourning,
Купці, які торгували цим товаром й збагатилися від неї, стануть здалека, перелякані її стражданнями. Вони будуть плакати й сумувати
16 and saying, Woe, woe, the great city, that was clothed with fine linen, and purple, and scarlet, and gilded in gold, and precious stone, and pearls—
кажучи: «Горе! Горе [тобі], велике місто, одягнене в тонке льняне полотно, порфіру та багряницю, прикрашене золотом, дорогоцінним камінням і перлами!
17 because in one hour so much riches were made desolate! And every shipmaster, and all the company on the ships, and sailors, and as many as work the sea, stood far off,
Бо за одну годину таке велике багатство було зруйноване!» Кожен керманич, усі, хто подорожує на кораблі, моряки та всі, хто заробляє на життя з моря, стояли здалека.
18 and were crying, seeing the smoke of her burning, saying, What [city is] like to the great city?
Вони бачили дим пожежі й казали: «Чи було колись таке велике місто, як це?»
19 And they cast dust on their heads, and were crying out, weeping and mourning, saying, Woe, woe, the great city! In which were made rich all having ships in the sea, out of her costliness—for in one hour was she made desolate.
Вони посипали свої голови порохом, плакали, ридали й кричали: «Горе! Горе [тобі], велике місто, де всі, хто мав кораблі на морі, збагатилися завдяки його багатству, бо за одну годину його було знищено!
20 Be glad over her, O Heaven, and you holy apostles and prophets, because God judged your judgment of her!”
Радійте з цього, небеса, святі, апостоли й пророки! Адже Бог засудив її за те, що вона зробила з вами».
21 And one strong messenger took up a stone as a great millstone, and cast [it] into the sea, saying, “Thus with violence will Babylon be cast, the great city, and may not be found anymore at all;
Тоді могутній ангел підняв великий, наче жорно, камінь і кинув у море, кажучи: «Так стрімко буде викинуте велике місто Вавилон, і вже ніколи більше його не буде.
22 and voice of harpists, and musicians, and pipers, and trumpeters, may not be heard at all in you anymore; and any craftsman of any craft may not be found at all in you anymore; and noise of a millstone may not be heard at all in you anymore;
Звуку арфістів та співаків, дударів та сурмачів більше ніколи не можна буде почути в тобі. І вже не буде в тобі жодного ремісника, жодного ремесла ніколи вже в тобі не знайдеться. І звуку від жорен вже не буде чутно в тобі.
23 and light of a lamp may not shine at all in you anymore; and voice of bridegroom and of bride may not be heard at all in you anymore; because your merchants were the great ones of the earth, because all the nations were led astray in your sorcery,
Уже ніколи не засяє в тобі світло світильника, не пролунає голос нареченого чи нареченої. Твої купці були вельможами землі, бо твоїм чаклунством усі народи були введені в оману.
24 and in her blood of prophets and of holy ones was found, and of all those who have been slain on the earth.”
І в ньому була знайдена кров пророків, святих і всіх, хто був убитий на землі».
