Psalms 78
1 AN INSTRUCTION OF ASAPH. Give ear, O my people, to my law, Incline your ear to sayings of my mouth.
Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
2 I open my mouth with an allegory, I bring forth hidden things of old,
Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
3 That we have heard and know, And our fathers have recounted to us.
які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
4 We do not hide from their sons, Recounting praises of YHWH to a later generation, And His strength, and His wonders that He has done.
Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
5 And He raises up a testimony in Jacob, And has placed a law in Israel, That He commanded our fathers, To make them known to their sons.
Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
6 So that a later generation knows, Sons who are born, rise and recount to their sons,
щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
7 And place their confidence in God, And do not forget the doings of God, But keep His commands.
Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
8 And they are not like their fathers, A generation apostatizing and being rebellious, A generation—it has not prepared its heart, Nor [is] its spirit steadfast with God.
Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
9 Sons of Ephraim—armed bearers of bow, Have turned in a day of conflict.
Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
10 They have not kept the covenant of God, And they have refused to walk in His law,
Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
11 And they forget His doings, And His wonders that He showed them.
Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
12 He has done wonders before their fathers, In the land of Egypt—the field of Zoan.
Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
13 He cleft a sea, and causes them to pass over, Indeed, He causes waters to stand as a heap.
Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
14 And leads them with a cloud by day, And with a light of fire all the night.
Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
15 He cleaves rocks in a wilderness, And gives drink—as the great deep.
Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
16 And brings out streams from a rock, And causes waters to come down as rivers.
Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
17 And they still add to sin against Him, To provoke the Most High in the dry place.
Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
18 And they try God in their heart, To ask food for their lust.
Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
19 And they speak against God—they said: “Is God able to array a table in a wilderness?”
Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
20 Behold, He has struck a rock, And waters flow, indeed, streams overflow. “Also, [is] He able to give bread? Does He prepare flesh for His people?”
Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
21 Therefore YHWH has heard, And He shows Himself angry, And fire has been kindled against Jacob, And anger has also gone up against Israel,
Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
22 For they have not believed in God, Nor have they trusted in His salvation.
бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
23 And He commands clouds from above, Indeed, He has opened doors of the heavens.
Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
24 And He rains manna on them to eat, Indeed, He has given grain of the heavens to them.
і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
25 Each has eaten food of the mighty, He sent provision to them to satiety.
Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
26 He causes an east wind to journey in the heavens, And leads a south wind by His strength,
Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
27 And He rains on them flesh as dust, And as sand of the seas—winged bird,
Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
28 And causes [it] to fall in the midst of His camp, Around His dwelling places.
яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
29 And they eat, and are greatly satisfied, And He brings their desire to them.
Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
30 They have not been estranged from their desire, Their food [is] yet in their mouth,
Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
31 And the anger of God has gone up against them, And He slays among their fat ones, And He caused youths of Israel to bend.
як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
32 With all this they have sinned again, And have not believed in His wonders.
Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
33 And He consumes their days in vanity, And their years in trouble.
Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
34 If He slew them, then they sought Him, And turned back, and earnestly sought God,
Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
35 And they remember that God [is] their rock, And God Most High their redeemer.
І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
36 And they deceive Him with their mouth, And lie to Him with their tongue,
Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
37 And their heart has not been right with Him, And they have not been steadfast in His covenant.
та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
38 And He, the Merciful One, pardons iniquity, and does not destroy, And has often turned back His anger, And does not awaken all His fury.
Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
39 And He remembers that they [are] flesh, A wind going on—and it does not return.
Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
40 How often do they provoke Him in the wilderness, Grieve Him in the desolate place?
Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
41 Indeed, they turn back, and try God, And have limited the Holy One of Israel.
Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
42 They have not remembered His hand The day He ransomed them from the adversary.
Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
43 When He set His signs in Egypt, And His wonders in the field of Zoan,
коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
44 And He turns their streams to blood, And they do not drink their floods.
Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
45 He sends among them the beetle, and it consumes them, And the frog, and it destroys them,
Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
46 And gives their increase to the caterpillar, And their labor to the locust.
Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
47 He destroys their vine with hail, And their sycamores with frost,
Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
48 And delivers their beasts up to the hail, And their livestock to the burning flames.
Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
49 He sends on them the fury of His anger, Wrath, and indignation, and distress—A discharge of evil messengers.
Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
50 He ponders a path for His anger, He did not keep back their soul from death, Indeed, He delivered up their life to the pestilence.
Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
51 And He strikes every firstborn in Egypt, The first-fruit of the strong in tents of Ham.
І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
52 And causes His people to journey as a flock, And guides them as a drove in a wilderness,
Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
53 And He leads them confidently, And they have not been afraid, And the sea has covered their enemies.
Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
54 And He brings them to the border of His sanctuary, This mountain His right hand had acquired,
І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 And casts out nations from before them, And causes them to fall in the line of inheritance, And causes the tribes of Israel to dwell in their tents,
Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
56 And they tempt and provoke God Most High, And have not kept His testimonies.
Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
57 And they turn back, And deal treacherously like their fathers, They have been turned like a deceitful bow,
І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
58 And make Him angry with their high places, And make Him zealous with their carved images,
Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
59 God has heard, and shows Himself angry. And kicks exceedingly against Israel.
Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
60 And He leaves the Dwelling Place of Shiloh, The tent He had placed among men,
Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
61 And He gives His strength to captivity, And His beauty into the hand of an adversary,
І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
62 And delivers His people up to the sword, And showed Himself angry with His inheritance.
Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
63 Fire has consumed His young men, And His virgins have not been praised.
Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
64 His priests have fallen by the sword, And their widows do not weep.
Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
65 And the Lord wakes as a sleeper, As a mighty one crying aloud from wine.
Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
66 And He strikes His adversaries backward, He has put a continuous reproach on them,
І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
67 And He kicks against the tent of Joseph, And has not fixed on the tribe of Ephraim.
Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
68 And He chooses the tribe of Judah, With Mount Zion that He loved,
Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
69 And builds His sanctuary as a high place, Like the earth, He founded it for all time.
Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
70 And He fixes on His servant David, And takes him from the folds of a flock,
І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
71 He has brought him in from behind suckling ones, To rule over Jacob His people, And over Israel His inheritance.
привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
72 And he rules them according to the integrity of his heart, And leads them by the skillfulness of his hands!
І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
