Psalms 69
1 TO THE OVERSEER. [SET] ON “LILIES.” BY DAVID. Save me, O God, for waters have come to the soul.
Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
2 I have sunk in deep mire, And there is no standing, I have come into the depths of the waters, And a flood has overflown me.
Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
3 I have been wearied with my calling, My throat has been burned, My eyes have been consumed, waiting for my God.
Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
4 Those hating me without cause Have been more than the hairs of my head, Mighty have been my destroyers, My lying enemies, That which I did not take away—I bring back.
Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
5 O God, You have known Concerning my overturn, And my desolations have not been hid from You.
Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
6 Do not let those waiting on You be ashamed because of me, O Lord, YHWH of Hosts, Do not let those seeking You Blush because of me, O God of Israel.
Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
7 For because of You I have borne reproach, Shame has covered my face.
бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
8 I have been a stranger to my brother, And a foreigner to sons of my mother.
Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
9 For [my] zeal for Your house has consumed me, And the reproaches of Your reproachers Have fallen on me.
бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
10 And I weep in the fasting of my soul, And it is for a reproach to me.
і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
11 And I make my clothing sackcloth, And I am for an allegory to them.
За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
12 Those sitting at the gate meditate concerning me, And those drinking strong drink, Play on instruments.
про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
13 And my prayer [is] to You, O YHWH, A time of good pleasure, O God, In the abundance of Your kindness, Answer me in the truth of Your salvation.
А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
14 Deliver me from the mire, and do not let me sink, Let me be delivered from those hating me, And from deep places of waters.
визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
15 Do not let a flood of waters overflow me, Nor let the deep swallow me up, Nor let the pit shut her mouth on me.
Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
16 Answer me, O YHWH, for Your kindness [is] good, Turn to me according to the abundance of Your mercies,
Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
17 And do not hide Your face from Your servant, For I am in distress—hurry, answer me.
і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
18 Be near to my soul—redeem it, Ransom me because of my enemies.
наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
19 You have known my reproach, And my shame, and my blushing, All my adversaries [are] before You.
Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
20 Reproach has broken my heart, and I am sick, And I look for a bemoaner, and there is none, And for comforters, and I have found none.
Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
21 And they give gall for my food, And cause me to drink vinegar for my thirst.
І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
22 Their table before them is for a snare, And for a repayment—for a trap.
Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
23 Their eyes are darkened from seeing, And their loins continually shake You.
бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
24 Pour Your indignation on them, And the fierceness of Your anger seizes them.
Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
25 Their tower is desolated, There is no dweller in their tents.
Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
26 For they have pursued him [whom] You have struck, And recount of the pain of Your pierced ones.
Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
27 Give punishment for their iniquity, And they do not enter into Your righteousness.
Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
28 They are blotted out of the scroll of life, And are not written with the righteous.
нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
29 And I [am] afflicted and pained, Your salvation, O God, sets me on high.
А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
30 I praise the Name of God with a song, And I magnify Him with thanksgiving,
і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
31 And it is better to YHWH than an ox, A bullock—horned [and] hoofed.
І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
32 The humble have seen—they rejoice, You who seek God—and your heart lives.
Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
33 For YHWH listens to the needy, And He has not despised His bound ones.
бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
34 The heavens and earth praise Him, Seas, and every moving thing in them.
Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
35 For God saves Zion, And builds the cities of Judah, And they have dwelt there, and possess it.
бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
36 And the seed of His servants inherit it, And those loving His Name dwell in it!
і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
