Psalms 137

1 By rivers of Babylon—There we sat, Indeed, we wept when we remembered Zion.

Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

2 We hung our harps on willows in its midst.

На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

3 For there our captors asked us the words of a song, And our spoilers—joy: “Sing to us of a song of Zion.”

бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

4 How do we sing the song of YHWH, On the land of a stranger?

Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

5 If I forget you, O Jerusalem, my right hand forgets!

Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

6 My tongue cleaves to my palate, If I do not remember you, If I do not exalt Jerusalem above my chief joy.

Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

7 Remember, YHWH, for the sons of Edom, The day of Jerusalem, Those saying, “Raze, raze to its foundation!”

Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

8 O daughter of Babylon, O destroyed one, O the blessedness of him who repays to you your deed, That you have done to us.

Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

9 O the blessedness of him who seizes, and has dashed your sucklings on the rock!

Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!