Psalms 102
1 A PRAYER OF THE AFFLICTED WHEN HE IS FEEBLE, AND POURS OUT HIS COMPLAINT BEFORE YHWH. O YHWH, hear my prayer, indeed, my cry comes to You.
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 Do not hide Your face from me, In a day of my adversity, Incline Your ear to me, In the day I call, hurry, answer me.
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 For my days have been consumed in smoke, And my bones have burned as a firebrand.
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 Struck as the herb, and withered, is my heart, For I have forgotten to eat my bread.
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 From the voice of my sighing My bone has cleaved to my flesh.
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 I have been like to a pelican of the wilderness, I have been as an owl of the dry places.
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 I have watched, and I am As a bird alone on the roof.
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 All the day my enemies reproached me, Those mad at me have sworn against me.
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 Because I have eaten ashes as bread, And have mingled my drink with weeping,
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 From Your indignation and Your wrath, For You have lifted me up, And cast me down.
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 My days [are] stretched out as a shadow, And I am withered as the herb.
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 And You, O YHWH, abide for all time, And Your memorial from generation to generation.
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 You rise—You pity Zion, For the time to favor her, For the appointed time has come.
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 For Your servants have been pleased with her stones, And they favor her dust.
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 And nations fear the Name of YHWH, And all kings of the earth Your glory,
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 For YHWH has built Zion, He has been seen in His glory,
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 He turned to the prayer of the destitute, And He has not despised their prayer.
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 This is written for a later generation, And the people created praise YAH.
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 For He has looked From the high place of His sanctuary. YHWH looked attentively from the heavens to earth,
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 To hear the groan of the prisoner, To loose sons of death,
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 To declare in Zion the Name of YHWH, And His praise in Jerusalem,
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 In the peoples being gathered together, And the kingdoms—to serve YHWH.
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 He has humbled my power in the way, He has shortened my days.
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 I say, “My God, do not take me up in the midst of my days,” Your years [are] through all generations.
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 You founded the earth before time, And the heavens [are] the work of Your hands.
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 They perish, and You remain, And all of them become old as a garment, You change them as clothing, And they are changed.
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 And You [are] the same, and Your years are not finished.
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 The sons of Your servants continue, And their seed is established before You!
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
