Proverbs 7
1 My son! Keep my sayings, And lay up my commands with you.
Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
2 Keep my commands, and live, And my law as the pupil of your eye.
бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
3 Bind them on your fingers, Write them on the tablet of your heart.
прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
4 Say to wisdom, “You [are] my sister.” And cry to understanding, “Relative!”
На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
5 To preserve you from a strange woman, From a stranger who has made her sayings smooth.
щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
6 For at a window of my house, I have looked out through my casement,
Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
7 And I see among the simple ones, I discern among the sons, A young man lacking understanding,
і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
8 Passing on in the street, near her corner, And the way [to] her house he steps,
прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
9 In the twilight—in the evening of day, In the darkness of night and blackness.
коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
10 And behold, a woman to meet him—(A harlot’s dress, and watchful of heart,
Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
11 She [is] noisy, and stubborn, her feet do not rest in her house.
галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
12 Now in an out-place, now in broad places, And she lies in wait near every corner)—
раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
13 And she laid hold on him and kissed him, She has hardened her face and says to him,
І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
14 “Sacrifices of peace-offerings [are] by me, Today I have completed my vows.
„У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
15 Therefore I have come forth to meet you, To earnestly seek your face, and I find you.
Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
16 I decked my bed [with] ornamental coverings, Carved works—cotton of Egypt.
Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
17 I sprinkled my bed [with] myrrh, aloes, and cinnamon.
посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
18 Come, we are filled [with] love until the morning, We delight ourselves in loves.
Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
19 For the man is not in his house, He has gone on a long journey.
Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
20 He has taken a bag of money in his hand, At the day of the new moon he comes to his house.”
вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
21 She turns him aside with the abundance of her speech, She forces him with the flattery of her lips.
Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
22 He is going after her straight away, he comes as an ox to the slaughter, And as a chain to the discipline of a fool,
він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
23 Until an arrow splits his liver, As a bird has hurried to a snare, And has not known that it [is] for its life.
як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
24 And now, you sons, listen to me, And give attention to sayings of my mouth.
А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
25 Do not let your heart turn to her ways, Do not wander in her paths,
Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
26 For many [are] the wounded she caused to fall, And mighty [are] all her slain ones.
бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
