Proverbs 6
1 My son! If you have been guarantor for your friend, Have struck your hand for a stranger,
Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
2 Have been snared with sayings of your mouth, Have been captured with sayings of your mouth,
ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
3 Do this now, my son, and be delivered, For you have come into the hand of your friend. Go, trample on yourself, and strengthen your friend,
Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
4 Do not give sleep to your eyes, And slumber to your eyelids,
не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
5 Be delivered as a roe from the hand, And as a bird from the hand of a fowler.
рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
6 Go to the ant, O slothful one, See her ways and be wise;
Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
7 Which has no captain, overseer, and ruler,
нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
8 She prepares her bread in summer, She has gathered her food in harvest.
вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
9 Until when, O slothful one, do you lie? When do you arise from your sleep?
Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
10 A little sleep, a little slumber, A little clasping of the hands to rest,
Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
11 And your poverty has come as a traveler, And your want as an armed man.
і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
12 A man of worthlessness, a man of iniquity, Walking [with] perverseness of mouth,
Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
13 Winking with his eyes, speaking with his feet, Directing with his fingers,
він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
14 Contrariness [is] in his heart, devising evil at all times, He sends forth contentions.
в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
15 Therefore his calamity comes suddenly, He is broken instantly—and no healing.
тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
16 These six has YHWH hated, Indeed, seven [are] abominations to His soul:
Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
17 High eyes, False tongues, And hands shedding innocent blood,
очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
18 A heart devising thoughts of vanity, Feet hastening to run to evil,
серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
19 A false witness [who] breathes out lies, And one sending forth contentions between brothers.
сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
20 Keep, my son, the command of your father, And do not leave the law of your mother.
Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
21 Bind them on your heart continually, Tie them on your neck.
Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
22 In your going up and down, it leads you, In your lying down, it watches over you, And you have awoken—it talks [with] you.
Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
23 For the command [is] a lamp, And the Law a light, And a way of life [are] reproofs of instruction,
Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
24 To preserve you from an evil woman, From the flattery of the tongue of a strange woman.
щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
25 Do not desire her beauty in your heart, And do not let her take you with her eyelids.
Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
26 For a harlot consumes to a cake of bread, And an adulteress hunts the precious soul.
Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
27 Does a man take fire into his bosom, And are his garments not burned?
Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
28 Does a man walk on the hot coals, And are his feet not scorched?
Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
29 So [is] he who has gone in to the wife of his neighbor, None who touches her is innocent.
Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
30 They do not despise the thief, When he steals to fill his soul when he is hungry,
Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
31 And being found he repays sevenfold, He gives all the substance of his house.
та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
32 He who commits adultery [with] a woman lacks heart, He who does it is destroying his soul.
Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
33 He finds a stroke and shame, And his reproach is not wiped away,
побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
34 For jealousy [is] the fury of a man, And he does not spare in a day of vengeance.
бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
35 He does not accept the appearance of any atonement, Indeed, he does not consent, Though you multiply bribes!
він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!
