Proverbs 17
1 Better [is] a dry morsel, and rest with it, Than a house full of the sacrifices of strife.
Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
2 A wise servant rules over a son causing shame, And he apportions an inheritance in the midst of brothers.
Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
3 A refining pot [is] for silver, and a furnace for gold, And the trier of hearts [is] YHWH.
Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
4 An evildoer is attentive to lips of vanity, Falsehood is giving ear to a mischievous tongue.
Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
5 Whoever is mocking at the poor Has reproached his Maker, Whoever is rejoicing at calamity is not acquitted.
Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
6 Sons’ sons [are] the crown of old men, And the glory of sons [are] their fathers.
Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
7 A lip of excellence is not fitting for a fool, much less a lip of falsehood for a noble.
Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
8 A stone of grace [is] the bribe in the eyes of its possessors, Wherever it turns, it prospers.
Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
9 Whoever is covering transgression is seeking love, And whoever is repeating a matter Is separating a familiar friend.
Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
10 Rebuke comes down on the intelligent More than one hundred stripes on a fool.
На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
11 An evil man seeks only rebellion, And a fierce messenger is sent against him.
Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
12 The meeting of a bereaved bear by a man, And—not a fool in his folly.
Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
13 Whoever is returning evil for good, Evil does not move from his house.
Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
14 The beginning of contention [is] a letting out of waters, And leave the strife before it is meddled with.
Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
15 Whoever is justifying the wicked, And condemning the righteous, Even both of these [are] an abomination to YHWH.
Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
16 Why [is] this—a price in the hand of a fool to buy wisdom, And a heart—there is none?
На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
17 The friend is loving at all times, And a brother is born for adversity.
Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
18 A man lacking heart is striking hands, He becomes a guarantor before his friend.
Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
19 Whoever is loving transgression is loving debate, Whoever is making his entrance high is seeking destruction.
Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
20 The perverse of heart does not find good, And the [one] turned in his tongue falls into evil.
Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
21 Whoever is begetting a fool has affliction for it, Indeed, the father of a fool does not rejoice.
Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
22 A rejoicing heart does good to the body, And a struck spirit dries the bone.
Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
23 The wicked takes a bribe from the bosom, To turn aside the paths of judgment.
Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
24 The face of the intelligent [is] to wisdom, And the eyes of a fool—at the end of the earth.
З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
25 A foolish son [is] a provocation to his father, And bitterness to her bearing him.
Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
26 Also, [it] is not good to fine the righteous, To strike nobles for uprightness.
Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
27 One acquainted with knowledge is sparing his words, And the cool of temper [is] a man of understanding.
Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
28 Even a fool keeping silence is reckoned wise, He who is shutting his lips [seems] intelligent!
І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
