Matthew 27
1 And morning having come, all the chief priests and the elders of the people took counsel against Jesus, so as to put Him to death;
А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.
2 and having bound Him, they led [Him] away, and delivered Him up to Pontius Pilate, the governor.
І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.
3 Then Judas—he who delivered Him up—having seen that He was condemned, having regretted, brought back the thirty pieces of silver to the chief priests and to the elders, saying,
Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,
4 “I sinned, having delivered up innocent blood”; and they said, “What [is that] to us? You will see!”
та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.
5 And having cast down the pieces of silver in the temple, he departed, and having gone away, he strangled himself.
І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.
6 And the chief priests having taken the pieces of silver, said, “It is not lawful to put them into the treasury, seeing it is the price of blood”;
А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.
7 and having taken counsel, they bought the potter’s field with them, for the burial of strangers;
А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,
8 therefore that field was called, “Field of Blood,” to this day.
чому й зветься те поле „полем крови“аж до сьогодні.
9 Then was fulfilled that spoken through Jeremiah the prophet, saying, “And I took the thirty pieces of silver, the price of Him who has been priced, whom they of the sons of Israel priced,
Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,
10 and gave them for the potter’s field, as the LORD appointed to me.”
і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.
11 And Jesus stood before the governor, and the governor questioned Him, saying, “Are You the King of the Jews?” And Jesus said to him, “You say [it].”
Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.
12 And in His being accused by the chief priests and the elders, He did not answer anything;
Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.
13 then Pilate says to Him, “Do You not hear how many things they witness against You?”
Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“
14 And He did not answer him, not even to one word, so that the governor wondered greatly.
А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.
15 And at the celebration the governor had been accustomed to release one to the multitude, a prisoner, whom they willed,
Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.
16 and they had a noted prisoner then, called Barabbas,
Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.
17 therefore they having been gathered together, Pilate said to them, “Whom do you will [that] I may release to you? Barabbas or Jesus who is called Christ?”
І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“
18 For he had known that they had delivered Him up because of envy.
Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.
19 And as he is sitting on the judgment seat, his wife sent to him, saying, “Nothing—to you and to that Righteous One, for I suffered many things today in a dream because of Him.”
Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.
20 And the chief priests and the elders persuaded the multitudes that they might ask for themselves Barabbas, and might destroy Jesus;
А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.
21 and the governor answering said to them, “Which of the two will you [that] I may release to you?” And they said, “Barabbas.”
Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“Вони ж відказали: „Варавву“.
22 Pilate says to them, “What then will I do with Jesus who is called Christ?” They all say to him, “Let [Him] be crucified!”
Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“
23 And the governor said, “Why, what evil did He do?” And they were crying out the more, saying, “Let [Him] be crucified!”
А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“
24 And Pilate having seen that it profits nothing, but rather a tumult is made, having taken water, he washed the hands before the multitude, saying, “I am innocent from the blood of this Righteous One; you will see [to it] yourselves”;
І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.
25 and all the people answering said, “His blood [is] on us, and on our children!”
А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“
26 Then he released Barabbas to them, and having scourged Jesus, he delivered [Him] up that He may be crucified;
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.
27 then the soldiers of the governor having taken Jesus to the Praetorium, gathered to Him all the band;
Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.
28 and having unclothed Him, they put a crimson cloak around Him,
І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.
29 and having plaited Him a garland out of thorns they put [it] on His head, and [put] a reed in His right hand, and having kneeled before Him, they were mocking Him, saying, “Hail, the King of the Jews!”
І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
30 And having spit on Him, they took the reed, and were striking on His head;
І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.
31 and when they had mocked Him, they took off the cloak from Him, and put His own garments on Him, and led Him away to crucify [Him].
А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.
32 And coming forth, they found a man, a Cyrenian, by name Simon: they impressed him that he might carry His cross;
А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.
33 and having come to a place called Golgotha, which is called “Place of [the] Skull,”
І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,
34 they gave Him vinegar mixed with gall to drink, and having tasted, He would not drink.
дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.
35 And having crucified Him, they divided His garments, casting a lot, [[that it might be fulfilled which was spoken by the prophet: “They divided My garments to themselves, and they cast a lot over My clothing”; ]]
А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.
36 and sitting down, they were watching Him there,
І, посідавши, стерегли́ Його там.
37 and they put up over His head, His accusation written: “THIS IS JESUS, THE KING OF THE JEWS.”
І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.
38 Then two robbers are crucified with Him, one on the right hand and one on the left,
Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.
39 and those passing by kept slandering Him, wagging their heads,
А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,
40 and saying, “You that are throwing down the temple, and in three days building [it], save Yourself; if You are the Son of God, come down from the cross.”
і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“
41 And in like manner also the chief priests mocking, with the scribes and elders, said,
Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:
42 “He saved others; He is not able to save Himself! If He is King of Israel, let Him come down now from the cross, and we will believe Him;
„Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!
43 He has trusted on God, let Him now deliver Him if He wants Him, because He said, I am [the] Son of God”;
Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.
44 with the same also the robbers, who were crucified with Him, were reproaching Him.
Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.
45 And from the sixth hour darkness came over all the land to the ninth hour,
А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!
46 and about the ninth hour Jesus cried out with a great voice, saying, “Eli, Eli, lama sabachthani?” That is, “My God, My God, why did You forsake Me?”
А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“
47 And certain of those standing there having heard, said, “He calls Elijah”;
Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.
48 and immediately, one of them having run, and having taken a sponge, having filled [it] with vinegar, and having put [it] on a reed, was giving Him to drink,
А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.
49 but the rest said, “Let alone, let us see if Elijah comes—about to save Him.”
Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.
50 And Jesus having again cried with a great voice, yielded the spirit;
А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.
51 and behold, the veil of the temple was torn in two from top to bottom, and the earth quaked, and the rocks were split,
І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,
52 and the tombs were opened, and many bodies of the holy ones who have fallen asleep, arose,
і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,
53 and having come forth out of the tombs after His rising, they went into the holy city, and appeared to many.
а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.
54 And the centurion, and those with him watching Jesus, having seen the earthquake, and the things that were done, were exceedingly afraid, saying, “Truly this was God’s Son.”
А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“
55 And there were there many women beholding from afar, who followed Jesus from Galilee, ministering to Him,
Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.
56 among whom was Mary the Magdalene, and Mary the mother of James and of Joses, and the mother of the sons of Zebedee.
Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.
57 And evening having come, there came a rich man from Arimathea named Joseph, who also himself was discipled to Jesus,
А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.
58 he having gone near to Pilate, asked for himself the body of Jesus; then Pilate commanded the body to be given back.
Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.
59 And having taken the body, Joseph wrapped it in clean linen,
І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,
60 and laid it in his new tomb that he hewed in the rock, and having rolled a great stone to the door of the tomb, he went away;
і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.
61 now Mary the Magdalene was there, and the other Mary, sitting opposite the grave.
Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.
62 And on the next day that is after the Preparation, the chief priests and the Pharisees were gathered together to Pilate,
А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,
63 saying, “Lord, we have remembered that this deceiver said while yet living, After three days I rise;
і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.
64 command, then, the grave to be made secure until the third day, lest His disciples, having come by night, may steal Him away, and may say to the people, He rose from the dead, and the last deceit will be worse than the first.”
Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.
65 And Pilate said to them, “You have a guard, go away, make [it] secure—as you have known”;
Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.
66 and they, having gone, made the grave secure, having sealed the stone, together with the guard.
І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.
