Matthew 26
1 And it came to pass, when Jesus finished all these words, He said to His disciples,
І сталось, коли закінчи́в Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:
2 “You have known that after two days the Passover comes, and the Son of Man is delivered up to be crucified.”
„Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“.
3 Then were gathered together the chief priests, and the scribes, and the elders of the people, into the court of the chief priest who was called Caiaphas;
Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайя́фою,
4 and they consulted together that they might take Jesus by guile, and kill [Him],
і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити.
5 and they said, “Not in the celebration, that there may not be a tumult among the people.”
І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“.
6 And Jesus having been in Bethany, in the house of Simon the leper,
Коли ж Ісус був у Віфа́нії, у домі Си́мона прокаже́ного,
7 there came to Him a woman having an alabaster box of ointment, very precious, and she poured on His head as He is reclining.
підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.
8 And having seen [it], His disciples were much displeased, saying, “To what purpose [is] this waste?
Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство?
9 For this ointment could have been sold for much, and given to the poor.”
Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“.
10 And Jesus having known, said to them, “Why do you give trouble to the woman? For a good work she worked for Me;
Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.
11 for you always have the poor with you, and you do not always have Me;
Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.
12 for she having put this ointment on My body—for My burial she did [it].
Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій.
13 Truly I say to you, wherever this good news may be proclaimed in the whole world, what this [one] did will also be spoken of—for a memorial of her.”
Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“
14 Then one of the Twelve, who is called Judas Iscariot, having gone to the chief priests, said,
Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,
15 “What are you willing to give me, and I will deliver Him up to you?” And they weighed out to him thirty pieces of silver,
і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“І вони йому виплатили тридцять срібняків.
16 and from that time he was seeking a convenient season to deliver Him up.
І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його.
17 And on the first [day] of the Unleavened [Bread] the disciples came near to Jesus, saying to Him, “Where will You [that] we may prepare for You to eat the Passover?”
А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі?
18 And He said, “Go away into the city, to such a one, and say to him, The Teacher says, My time is near; near you I keep the Passover with My disciples”;
А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“.
19 and the disciples did as Jesus appointed them, and prepared the Passover.
І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти.
20 And evening having come, He was reclining with the Twelve,
А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.
21 and while they are eating, He said, “Truly I say to you that one of you will deliver Me up.”
І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“.
22 And being grieved exceedingly, they began to say to Him, each of them, “Is it I, Lord?”
А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“
23 And He answering said, “He who dipped with Me the hand in the dish, he will deliver Me up;
А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.
24 the Son of Man indeed goes, as it has been written concerning Him, but woe to that man through whom the Son of Man is delivered up! It were good for him if that man had not been born.”
Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“
25 And Judas—he who delivered Him up—answering said, “Is it I, Rabbi?” He says to him, “You have said.”
Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“Відказав Він йому: „Ти сказав“.
26 And while they were eating, Jesus having taken the bread, and having blessed, broke, and was giving [it] to the disciples, and said, “Take, eat, this is My body”;
Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“.
27 and having taken the cup, and having given thanks, He gave to them, saying, “Drink of it—all;
А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі,
28 for this is My blood of the New Covenant, that is being poured out for many, for forgiveness of sins;
бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів!
29 and I say to you that I may not drink from now on this produce of the vine, until that day when I may drink it with you new in the kingdom of My Father.”
Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“.
30 And having sung a hymn, they went forth to the Mount of Olives;
А коли відспівали вони, то на го́ру Оливну пішли.
31 then Jesus says to them, “All you will be stumbled at Me this night; for it has been written: I will strike the Shepherd, and the sheep of the flock will be scattered abroad;
Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“.
32 but after My having risen, I will go before you to Galilee.”
По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.
33 And Peter answering said to Him, “Even if all will be stumbled at You, I will never be stumbled.”
А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“.
34 Jesus said to him, “Truly I say to you that this night, before rooster-crowing, three times you will deny Me.”
Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
35 Peter says to Him, “Even if it may be necessary for me to die with You, I will not deny You”; in like manner also said all the disciples.
Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“Так сказали й усі учні.
36 Then Jesus comes with them to a place called Gethsemane, and He says to the disciples, “Sit here, until having gone away, I will pray over there.”
Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“.
37 And having taken Peter and the two sons of Zebedee, He began to be sorrowful, and to be very heavy;
І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити.
38 then He says to them, “Exceedingly sorrowful is My soul—to death; abide here, and watch with Me.”
Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“.
39 And having gone forward a little, He fell on His face, praying, and saying, “My Father, if it be possible, let this cup pass from Me; nevertheless, not as I will, but as You.”
І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“.
40 And He comes to the disciples, and finds them sleeping, and He says to Peter, “So! You were not able to watch with Me one hour!
І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?
41 Watch, and pray, that you may not enter into temptation: the spirit indeed is forward, but the flesh weak.”
Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“.
42 Again, a second time, having gone away, He prayed, saying, “My Father, if this cup cannot pass away from Me except I drink it, Your will be done”;
Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“
43 and having come, He finds them again sleeping, for their eyes were heavy.
І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були.
44 And having left them, having gone away again, He prayed a third time, saying the same word;
І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши.
45 then He comes to His disciples and says to them, “Sleep on from now on, and rest! Behold, the hour has come near, and the Son of Man is delivered up into the hands of sinners.
Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський.
46 Rise, let us go; behold, he who is delivering Me up has come near.”
Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“
47 And while He is yet speaking, behold, Judas, one of the Twelve came, and with him a great multitude, with swords and sticks, from the chief priests and elders of the people.
І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями.
48 And he who delivered Him up gave them a sign, saying, “Whomsoever I will kiss, it is He, lay hold on Him”;
А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“.
49 and immediately, having come to Jesus, he said, “Greetings, Rabbi,” and kissed Him;
І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“І поцілував Його.
50 and Jesus said to him, “Friend, for what are you present?” Then having come near, they laid hands on Jesus, and took hold on Him.
Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його.
51 And behold, one of those with Jesus, having stretched forth the hand, drew his sword, and having struck the servant of the chief priest, he took off his ear.
А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.
52 Then Jesus says to him, “Turn back your sword to its place; for all who took the sword will perish by the sword;
Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть.
53 do you think that I am not able now to call on My Father, and He will place beside Me more than twelve legions of messengers?
Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в?
54 How then may the Writings be fulfilled, that thus it must happen?”
Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“
55 In that hour Jesus said to the multitudes, “Did you come forth as against a robber, with swords and sticks, to take Me? Daily I was with you sitting, teaching in the temple, and you did not lay hold on Me;
Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви.
56 but all this has come to pass, that the Writings of the prophets may be fulfilled”; then all the disciples, having left Him, fled.
Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали.
57 And those laying hold on Jesus led [Him] away to Caiaphas the chief priest, where the scribes and the elders were gathered together,
А вони схопи́ли Ісуса, і повели́ до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.
58 and Peter was following Him far off, to the court of the chief priest, and having gone in within, he was sitting with the officers, to see the end.
Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець.
59 And the chief priests, and the elders, and all the council, were seeking false witness against Jesus, that they might put Him to death,
А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,
60 and they did not find; and many false witnesses having come near, they did not find; and at last two false witnesses having come near,
і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє,
61 said, “This One said, I am able to throw down the temple of God, and after three days to build it.”
і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“.
62 And the chief priest having stood up, said to Him, “Nothing You answer? What do these witness against You?”
Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“
63 And Jesus was silent. And the chief priest answering said to Him, “I adjure You, by the living God, that You may say to us if You are the Christ—the Son of God.”
Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“
64 Jesus says to him, “You have said; nevertheless I say to you, hereafter you will see the Son of Man sitting on the right hand of the Power and coming on the clouds of Heaven.”
Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“
65 Then the chief priest tore his garments, saying, “He has slandered; what need have we yet of witnesses? Behold, now you heard His slander;
Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу!
66 what do you think?” And they answering said, “He is worthy of death.”
Як вам здається?“Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“
67 Then they spit in His face and punched Him, and others slapped,
Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по що́ках Його, інші ж ки́ями били,
68 saying, “Declare to us, O Christ, who he is that struck You?”
і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“
69 And Peter was sitting in the court outside, and there came near to him a certain maid, saying, “And you were with Jesus of Galilee!”
А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до Нього служни́ця одна та й сказала: „І ти був з Ісусом Галіле́янином!“
70 And he denied before all, saying, “I have not known what you say.”
А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“.
71 And he having gone forth to the porch, another female saw him, and says to those there, “And this one was with Jesus of Nazareth”;
А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“
72 and again he denied with an oath, “I have not known the Man.”
І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“
73 And after a while those standing near having come, said to Peter, “Truly you also are of them, for even your speech makes you evident.”
Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“.
74 Then he began to curse, and to swear, “I have not known the Man”; and immediately a rooster crowed,
Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“І заспівав півень хвилі тієї.
75 and Peter remembered the saying of Jesus, He having said to him, “Before rooster-crowing, you will deny Me three times”; and having gone outside, he wept bitterly.
І згадав Петро сказане слово Ісусове: „Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав.
