Matthew 14
1 At that time Herod the tetrarch heard the fame of Jesus,
Того ча́су прочув Ірод чотиривла́сник чутки́ про Ісуса,
2 and said to his servants, “This is John the Immerser, he rose from the dead, and because of this the mighty energies are working in him.”
і сказав своїм слу́гам: „Це Іван Христитель, — він із мертвих воскрес, і тому́ чуда тво́ряться ним“.
3 For Herod having laid hold on John, bound him, and put him in prison, because of Herodias, his brother Philip’s wife,
Бо Ірод схопи́в був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язни́цю через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа.
4 for John was saying to him, “It is not lawful to you to have her,”
Бо до нього Іван говорив: „Не годи́ться тобі її мати! “
5 and willing to kill him, he feared the multitude, because as a prophet they were holding him.
І хотів Ірод смерть заподі́яти йому, та боявся наро́ду, бо того за пророка вважали.
6 But the birthday of Herod being kept, the daughter of Herodias danced in the midst, and pleased Herod,
А як був день наро́дження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродія́дина, та й Іродові догоди́ла.
7 after which with an oath he professed to give her whatever she might ask.
Тому́ під прися́гою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.
8 And she, having been instigated by her mother, says, “Give me here on a plate the head of John the Immerser”;
А вона, за намовою матері своєї: „Дай мені — проказала — отут на полу́миску голову Івана Христителя!“
9 and the king was grieved, but because of the oaths and of those dining with him, he commanded [it] to be given;
І цар засмутився, але́ через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.
10 and having sent, he beheaded John in the prison,
І послав стяти Івана в в'язни́ці.
11 and his head was brought on a plate, and was given to the girl, and she brought [it] near to her mother.
І прине́сли на полу́мискові його голову, та й дали́ дівчині, а та відне́сла її своїй матері.
12 And his disciples having come, took up the body, and buried it, and having come, they told Jesus,
А учні його прибули́, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.
13 and Jesus having heard, withdrew from there in a boat to a desolate place by Himself, and the multitudes having heard followed Him on land from the cities.
Як Ісус те почув, Він відплив звідти чо́вном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, наро́д із міст пішов пі́шки за Ним.
14 And Jesus having come forth, saw a great multitude, and was moved with compassion on them, and healed their sick;
І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і змилосе́рдивсь над ними, і їхніх слаби́х уздоро́вив.
15 and evening having come, His disciples came to Him, saying, “The place is desolate, and the hour has now past, let away the multitudes that, having gone into the villages, they may buy food for themselves.”
А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: „ Тут місце пустинне, і година вже пі́зня; відпусти наро́д, — хай по селах розі́йдуться, і куплять пожи́ви собі“.
16 And Jesus said to them, “They have no need to go away—you give them to eat.”
А Ісус їм сказав: „Непотрібно відхо́дити їм, — нагодуйте їх ви!“
17 And they say to Him, “We have nothing here except five loaves and two fishes.”
Вони ж кажуть Йому: „Не маємо чим тут, — тільки п'я́теро хліба й дві рибі“.
18 And He said, “Bring them to Me here.”
А Він відказав: „Принесіть Мені їх сюди“.
19 And having commanded the multitudes to recline on the grass, and having taken the five loaves and the two fishes, having looked up to the sky, He blessed, and having broken, He gave the loaves to the disciples, and the disciples [gave] to the multitudes,
І, звелівши на́товпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, спогля́нув на небо, поблагословив й поламав ті хліби́, і дав учням, а учні наро́дові.
20 and they all ate, and were filled, and they took up what was over of the broken pieces twelve hand-baskets full;
І всі їли й наси́тились, а з кусків позосталих назбирали двана́дцятеро повних кошів.
21 and those eating were about five thousand men, apart from women and children.
Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жіно́к і дітей.
22 And immediately Jesus constrained His disciples to go into the boat, and to go before Him to the other side, until He might let away the multitudes;
І зараз звелів Ісус учням до чо́вна сідати, і перепли́сти на той бік раніше Його, аж поки наро́д Він відпу́стить.
23 and having let away the multitudes, He went up to the mountain by Himself to pray, and evening having come, He was there alone,
Відпусти́вши ж народ, Він на го́ру пішов помолитися насамоті́; і як вечір настав, був там Сам.
24 and the boat was now in the midst of the sea, distressed by the waves, for the wind was contrary.
А чо́вен вже був на сере́дині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супроти́вний.
25 And in the fourth watch of the night Jesus went away to them, walking on the sea,
А о четвертій сторо́жі нічній Ісус підійшов до них, іду́чи по морю.
26 and the disciples having seen Him walking on the sea, were troubled, saying, “It is an apparition,” and from the fear they cried out;
Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настра́шилися та й казали: „Мара́!“І від стра́ху вони закричали...
27 and immediately Jesus spoke to them, saying, “Take courage! I AM; do not be afraid.”
А Ісус до них зараз озвався й сказав: „Заспокойтесь, — це Я, не лякайтесь!“
28 And Peter answering Him said, “Lord, if it is You, command me to come to You on the waters”;
Петро ж відповів і сказав: „Коли, Господи, Ти́ це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді“.
29 and He said, “Come”; and having gone down from the boat, Peter walked on the waters to come to Jesus,
А Він відказав йому: „Іди“. І, вилізши з чо́вна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
30 but seeing the vehement wind, he was afraid, and having begun to sink, he cried out, saying, “Lord, save me!”
Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопа́ти, і скричав: „Рятуй мене, Господи!“
31 And immediately Jesus, having stretched forth the hand, laid hold of him and says to him, “Little faith! For why did you waver?”
І зараз Ісус простяг руку й схопи́в його, і каже до нього: „Маловірний, чого́ усумни́вся?“
32 And they having gone into the boat, the wind stilled,
Як до чо́вна ж вони ввійшли, буря вщу́хнула.
33 and those in the boat having come, worshiped Him, saying, “You are truly God’s Son.”
А приявні в чо́вні вклонились Йому та сказали: „Ти справді Син Божий!“
34 And having passed over, they came into the land of Gennesaret,
Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську.
35 and having recognized Him, the men of that place sent forth to all that surrounding region, and they brought to Him all who were ill,
А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій око́лиці, і до Нього прине́сли всіх хворих.
36 and were calling on Him that they might only touch the fringe of His garment, and as many as touched were saved.
І благали Його, щоб бодай доторкнутися кра́ю одежі Його. А хто доторкавсь, — уздоро́влений був.
