Matthew 13
1 And in that day Jesus, having gone forth from the house, was sitting by the sea,
Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.
2 and gathered together to Him were many multitudes, so that He having gone into the boat sat down, and all the multitude on the beach stood,
І бе́зліч наро́ду зібралась до Нього, так що Він увійшов був до чо́вна та й сів, а ввесь на́товп стояв понад берегом.
3 and He spoke to them many things in allegories, saying, “Behold, the sower went forth to sow,
І багато навчав Він їх при́тчами, кажучи:
4 and in his sowing, some indeed fell by the way, and the birds having come, devoured them,
І як сіяв він зе́рна, упали одні край дороги, — і пташки́ налетіли, та їх повидзьо́бували.
5 and others fell on the rocky places where they did not have much earth, and immediately they sprang forth, through having no depth of earth,
Другі ж упали на ґрунт кам'яни́стий, де не мали багато землі, — і негайно посхо́дили, бо земля неглибо́ка була́;
6 and the sun having risen they were scorched, and through having no root, they withered,
а як сонце зійшло, — то зів'яли, і коріння не мавши, — посохли.
7 and others fell on the thorns, and the thorns came up and choked them,
А інші попа́дали в те́рен, — і вигнався терен, і їх поглуши́в.
8 and others fell on the good ground, and were giving fruit, some indeed a hundredfold, and some sixty, and some thirty.
Інші ж упали на добрую землю — і зродили: одне в сто раз, друге в шістдеся́т, а те втри́дцятеро.
9 He who is having ears to hear—let him hear.”
Хто має ву́ха, щоб слухати, нехай слухає!“
10 And the disciples having come near, said to Him, “Why do You speak to them in allegories?”
І учні Його приступили й сказали до Нього: „Чому́ при́тчами Ти промовляєш до них?“
11 And He answering said to them that, “To you it has been given to know the secrets of the kingdom of the heavens, and to these it has not been given,
А Він відповів і промовив: „Тому́, що вам да́но пізнати таємни́ці Царства Небесного, — їм же не да́но.
12 for whoever has, it will be given to him, and he will have overabundance, and whoever has not, even that which he has will be taken from him.
Бо хто має, то дасться йому́ та дода́сться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що́ він має.
13 Because of this, in allegories I speak to them, because seeing they do not see, and hearing they do not hear, nor understand,
Я тому́ говорю́ до них при́тчами, що вони, ди́влячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.
14 and fulfilled on them is the prophecy of Isaiah that says, With hearing you will hear, and you will not understand, and seeing you will see, and you will not perceive,
І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: „Почуєте слухом, — і не зрозумієте, дивитися бу́дете оком, — і не побачите.
15 for the heart of this people was made obtuse, and with the ears they barely heard, and they closed their eyes, lest they might see with the eyes, and might hear with the ears, and understand with the heart, and turn back, and I might heal them.
Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують ву́хами вони, і зажму́рили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не наверну́тись, щоб Я їх уздоро́вив!“
16 And blessed are your eyes because they see, and your ears because they hear,
Очі ж ваші блаженні, що бачать, і ву́ха ваші, що чують.
17 for truly I say to you that many prophets and righteous men desired to see that which you look on, and they did not see, and to hear that which you hear, and they did not hear.
Бо поправді кажу́ вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що́ бачите ви, — та не бачили, і почути, що́ чуєте ви, — і не чули.
18 You, therefore, hear the allegory of the sower:
Послухайте ж притчу про сіяча́.
19 Everyone hearing the word of the kingdom, and not understanding—the evil one comes, and snatches that which has been sown in his heart; this is that sown by the way.
До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і кра́де посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.
20 And that sown on the rocky places, this is he who is hearing the word, and immediately with joy is receiving it,
А посіяне на кам'яни́стому ґрунті, — це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;
21 and he has no root in himself, but is temporary, and persecution or tribulation having happened because of the word, immediately he is stumbled.
але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж у́тиск або переслідування настають за слово, то він зараз споку́шується.
22 And that sown toward the thorns, this is he who is hearing the word, and the anxiety of this age, and the deceitfulness of the riches, chokes the word, and it becomes unfruitful. (aiōn g165)
А між те́рен посіяне, — це той, хто слухає слово, але кло́поти віку цього́ та омана багатства заглу́шують слово, — і воно зостається без пло́ду. (aiōn g165)
23 And that sown on the good ground: this is he who is hearing the word, and is understanding, who indeed bears fruit, and makes, some indeed a hundredfold, and some sixty, and some thirty.”
А посіяне в добрій землі, — це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він прино́сить, і дає один у сто раз, другий у шістдеся́т, а той утри́дцятеро“.
24 Another allegory He set before them, saying, “The kingdom of the heavens was likened to a man sowing good seed in his field,
Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.
25 and while men are sleeping, his enemy came and sowed darnel in the midst of the wheat, and went away,
А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.
26 and when the herb sprang up, and yielded fruit, then appeared also the darnel.
А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукі́ль.
27 And the servants of the householder, having come near, said to him, Lord, did you not sow good seed in your field? From where then does it have the darnel?
І прийшли господаре́ві раби, та й кажуть йому: „Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?“
28 And he says to them, A man, an enemy, did this; and the servants said to him, Will you, then, [that] having gone away we may gather it up?
А він їм відказав: „Чоловік супроти́вник нако́їв оце“. А раби відказали йому́: „Отож, — чи не хочеш, щоб пішли ми і його повипо́лювали?“
29 And he said, No, lest—gathering up the darnel—you root up with it the wheat;
Але він відказав: „Ні, — щоб, випо́люючи той кукіль, ви не вирвали ра́зом із ним і пшеницю.
30 permit both to grow together until the harvest, and in the time of the harvest I will say to the reapers, Gather up first the darnel, and bind it in bundles, to burn it, and the wheat gather up into my storehouse.”
Залиші́ть, — хай ра́зом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива́ накажу́ я женця́м: Зберіть перше кукі́ль і його пов'яжіть у снопки́, щоб їх попали́ти; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї“.
31 Another allegory He set before them, saying, “The kingdom of the heavens is like to a grain of mustard, which a man having taken, sowed in his field,
Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до зе́рна гірчи́чного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.
32 which less, indeed, is than all the seeds, but when it may be grown, is greatest of the herbs, and becomes a tree, so that the birds of the sky come and rest in its branches.”
Воно найдрібніше з усьо́го насіння, але́, коли ви́росте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і ку́блиться в ві́ттях його“.
33 Another allegory He spoke to them: “The kingdom of the heavens is like to leaven, which a woman having taken, hid in three measures of meal, until the whole was leavened.”
Іншу притчу Він їм розпові́в: „Царство Небесне подібне до ро́зчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вки́сне“.
34 All these things Jesus spoke in allegories to the multitudes, and without an allegory He was not speaking to them,
Це все в при́тчах Ісус говорив до людей, і без при́тчі нічо́го Він їм не казав,
35 that it might be fulfilled that was spoken through the prophet, saying, “I will open in allegories My mouth, I will utter things having been hidden from the foundation of the world.”
щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: „Відкрию у при́тчах уста́ Свої, розповім таємни́ці від по́чину світу!“
36 Then having let away the multitudes, Jesus came into the house, and His disciples came near to Him, saying, “Explain to us the allegory of the darnel of the field.”
Тоді відпустив Він наро́д і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: „Поясни́ нам при́тчу про кукі́ль польови́й“.
37 And He answering said to them, “He who is sowing the good seed is the Son of Man,
А Він відповів і промовив до них: „Хто добре насіння посіяв був, — це Син Лю́дський,
38 and the field is the world, and the good seed, these are the sons of the kingdom, and the darnel are the sons of the evil one,
а поле — це світ, добре ж насіння — це сини Царства, а кукі́ль — сини лукавого;
39 and the enemy who sowed them is the Devil, and the harvest is [the] full end of the age, and the reapers are messengers. (aiōn g165)
а ворог, що всіяв його — це диявол, жнива́ — кінець віку, а женці — анголи́. (aiōn g165)
40 As, then, the darnel is gathered up, and is burned with fire, so will it be in the full end of this age; (aiōn g165)
І як збирають кукі́ль, і як па́лять в огні, так буде й напри́кінці віку цього́. (aiōn g165)
41 the Son of Man will send forth His messengers, and they will gather up out of His kingdom all the stumbling-blocks, and those doing the lawlessness,
Пошле Лю́дський Син Своїх анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззако́ння,
42 and will cast them into the furnace of the fire; there will be the weeping and the gnashing of the teeth.
і їх повкида́ють до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!
43 Then will the righteous shine forth as the sun in the kingdom of their Father. He who is having ears to hear—let him hear.
Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має ву́ха, нехай слухає!
44 Again, the kingdom of the heavens is like to treasure hid in the field, which a man having found, hid, and from his joy goes, and all, as much as he has, he sells, and buys that field.
Царство Небесне подібне ще до захо́ваного в полі ска́рбу, що люди́на, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.
45 Again, the kingdom of the heavens is like to a man, a merchant, seeking good pearls,
Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошу́кує пе́рел до́брих,
46 who having found one pearl of great price, having gone away, has sold all, as much as he had, and bought it.
а як зна́йде одну дорогоцінну перли́ну, то йде, і все продає, що має, і купує її.
47 Again, the kingdom of the heavens is like to a net that was cast into the sea, and gathered together of every kind,
Подібне ще Царство Небесне до не́вода, у море заки́неного, що зібрав він усячину.
48 which, when it was filled, having drawn up again on the beach, and having sat down, they gathered the good into vessels, and the bad they cast out,
Коли він напо́вниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до по́суду добре, непо́тріб же геть викидають.
49 so will it be in the full end of the age, the messengers will come forth and separate the evil out of the midst of the righteous, (aiōn g165)
Так буде й напри́кінці віку: анголи́ повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних, (aiōn g165)
50 and will cast them into the furnace of the fire; there will be the weeping and the gnashing of the teeth.”
і їх повкидають до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!
51 Jesus says to them, “Did you understand all these?” They say to Him, “Yes, Lord.”
Чи ви зрозуміли це все?“— „Так!“відказали Йому.
52 And He said to them, “Because of this, every scribe having been discipled in regard to the kingdom of the heavens is like to a man, a householder, who brings forth out of his treasure things new and old.”
І Він їм сказав: „Тому́ кожен книжник, що навче́ний про Царство Небесне, подібний до того госпо́даря, що з скарбниці своєї виносить нове́ та старе“.
53 And it came to pass, when Jesus finished these allegories, He removed from there,
І сталось, як скінчи́в Ісус притчі оці, Він зві́дти пішов.
54 and having come to His own country, He was teaching them in their synagogue, so that they were astonished, and were saying, “From where to this One this wisdom and the mighty works?
І прийшов Він до Своєї ба́тьківщини, і навчав їх у їхнїй синаго́зі, так що стали вони дивуватися й питати: „Звідки в Нього ця мудрість та си́ли чудоді́йні?
55 Is this not the carpenter’s Son? Is His mother not called Mary, and His brothers James, and Joses, and Simon, and Judas?
Чи ж Він не син те́слі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його — Яків, і Йо́сип, і Симон та Юда?
56 And His sisters—are they not all with us? From where, then, to this One all these?”
І чи ж се́стри Його не всі з нами? Звідки ж Йому́ все оте?“
57 And they were stumbled at Him. And Jesus said to them, “A prophet is not without honor except in his own country, and in his own house”:
І вони спокуша́лися Ним. А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй та в домі своїм!“
58 and He did not do many mighty works there, because of their unbelief.
І Він не вчинив тут чуд багатьо́х через їхню невіру.
