Mark 6
1 And He went forth from there, and came to His own country, and His disciples follow Him,
І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї ба́тьківщини, а за Ним ішли учні Його.
2 and Sabbath having come, He began to teach in the synagogue, and many hearing were astonished, saying, “From where [did] this One [hear] these things? And what [is] the wisdom that was given to Him, that also such mighty works are done through His hands?
Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?
3 Is this not the carpenter, the Son of Mary, and brother of James, and Joses, and Judas, and Simon? And are His sisters not here with us?” And they were being stumbled at Him.
Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“І вони спокуша́лися Ним.
4 And Jesus said to them, “A prophet is not without honor, except in his own country, and among his relatives, and in his own house”;
А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“.
5 and He was not able to do any mighty work there, except having put hands on a few sick, He healed [them];
І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в.
6 and He wondered because of their unbelief. And He was going around the villages, in a circle, teaching,
І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав.
7 and He calls near the Twelve, and He began to send them forth two by two, and He was giving them power over the unclean spirits,
І, закликавши Дванадцятьо́х, зачав їх по двох посилати, і вла́ду їм дав над нечистими ду́хами.
8 and He commanded them that they may take nothing for the way, except a staff only—no leather pouch, no bread, no brass in the girdle,
І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес,
9 but having been shod with sandals, and you may not put on two coats.
а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“.
10 And He said to them, “Whenever you may enter into a house, remain there until you may depart from there,
І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти.
11 and as many as may not receive you nor hear you, going out from there, shake off the dust that is under your feet for a testimony to them; [[truly I say to you, it will be more tolerable for Sodom or Gomorrah in [the] day of judgment than for that city.”]]
А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“
12 And having gone forth they were preaching that [men] might convert,
І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися.
13 and they were casting out many demons, and they were anointing many sick with oil, and they were healing [them].
І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли.
14 And King Herod heard (for His Name became public), and he said, “John the Immerser was raised out of the dead, and because of this the mighty powers are working in him.”
І прочув про Ісуса цар І́род, — бо ім'я́ Його стало зага́льно відо́ме, — і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому тво́ряться чу́да від нього.
15 Others said, “It is Elijah,” and others said, “It is a prophet, or as one of the prophets.”
Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.
16 And Herod having heard, said, “He whom I beheaded—John—this is he; he was raised out of the dead.”
А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“
17 For Herod himself, having sent forth, laid hold on John, and bound him in the prison, because of Herodias, the wife of his brother Philip, because he married her,
Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею.
18 for John said to Herod, “It is not lawful for you to have the wife of your brother”;
Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“
19 and Herodias was having a quarrel with him, and was willing to kill him, and was not able,
А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.
20 for Herod was fearing John, knowing him [to be] a righteous and holy man, and was keeping watch over him, and having heard him, was doing many things, and hearing him gladly.
Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́.
21 And a seasonable day having come when Herod on his birthday was making a banquet to his great men, and to the chiefs of thousands, and to the first men of Galilee,
Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні,
22 and the daughter of that Herodias having come in, and having danced, and having pleased Herod and those dining with him, the king said to the girl, “Ask of me whatever you will, and I will give to you,”
і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“
23 and he swore to her, “Whatever you may ask me, I will give to you—to the half of my kingdom.”
І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“
24 And she, having gone forth, said to her mother, “What will I ask for myself?” And she said, “The head of John the Immerser”;
Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“А та відказала: „Голови Івана Христителя“.
25 and having come in immediately with haste to the king, she asked, saying, “I will that you may immediately give me the head of John the Immerser on a plate.”
І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“
26 And the king, made very sorrowful because of the oaths and of those reclining with him, would not put her away,
І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити.
27 and immediately the king having sent a guardsman, commanded his head to be brought,
І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову.
28 and he having gone, beheaded him in the prison, and brought his head on a plate, and gave it to the girl, and the girl gave it to her mother;
І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері.
29 and having heard, his disciples came and took up his corpse, and laid it in the tomb.
А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його.
30 And the apostles are gathered together to Jesus, and they told Him all, and how many things they did, and how many things they taught,
І посхо́дилися до Ісуса апо́столи, і розповіли́ Йому все, — як багато зробили вони, і як багато навчили.
31 and He said to them, “Come yourselves apart to a desolate place, and rest a little,” for those coming and those going were many, and not even to eat had they opportunity,
І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.
32 and they went away to a desolate place, in the boat, by themselves.
І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного.
33 And the multitudes saw them going away, and many recognized Him, and they ran there by land from all the cities, and went before them, and came together to Him,
І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили.
34 and having come forth, Jesus saw a great multitude, and was moved with compassion on them, that they were as sheep not having a shepherd, and He began to teach many things.
І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати.
35 And now the hour being advanced, His disciples having come near to Him, say, “The place is desolate, and the hour is now advanced,
І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „ Це місце безлю́дне, а година вже пізня.
36 let them away, that having gone away into the surrounding fields and villages, they may buy loaves for themselves, for they do not have what they may eat.”
Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“.
37 And He answering said to them, “You give them to eat,” and they say to Him, “Having gone away, may we buy two hundred denarii worth of loaves, and give to them to eat?”
А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“
38 And He says to them, “How many loaves do you have? Go and see”; and having known, they say, “Five, and two fishes.”
А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“.
39 And He commanded them to make all recline in companies on the green grass,
І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного.
40 and they sat down in squares, by hundreds, and by fifties.
І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдеся́т.
41 And having taken the five loaves and the two fishes, having looked up to the sky, He blessed, and broke the loaves, and was giving [them] to His disciples, that they may set [them] before them, and the two fishes He divided to all,
І Він узяв п'ять хлібів та дві риби, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби́, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві риби на всіх поділив.
42 and they all ate, and were filled,
І всі їли й наїлися!
43 and they took up of broken pieces twelve hand-baskets full, and of the fishes,
А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.
44 and those eating of the loaves were about five thousand men.
А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!
45 And immediately He constrained His disciples to go into the boat, and to go before [Him] to the other side, to Bethsaida, until He may let the multitude away,
І зараз звелів Своїм у́чням до чо́вна сідати, і на то́й бік попли́нути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить наро́д.
46 and having taken leave of them, He went away to the mountain to pray.
І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на го́ру.
47 And evening having come, the boat was in the midst of the sea, and He alone on the land;
А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі.
48 and He saw them harassed in the rowing, for the wind was against them, and about the fourth watch of the night He comes to them walking on the sea, and wished to pass by them.
Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути.
49 And they having seen Him walking on the sea, thought [it] to be an apparition, and cried out,
А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати,
50 for they all saw Him, and were troubled, and immediately He spoke with them, and says to them, “Take courage! I AM; do not be afraid.”
бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“
51 And He went up to them into the boat, and the wind stilled, and greatly out of measure they were amazed in themselves, and were wondering,
І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі,
52 for they did not understand concerning the loaves, for their heart has been hard.
бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе.
53 And having passed over, they came on the land of Gennesaret, and drew to the shore,
Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську й прича́лили.
54 and they having come forth out of the boat, immediately having recognized Him,
І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його,
55 they ran around through all that surrounding region, and they began to carry around on the pallets those being ill, where they were hearing that He is,
і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є.
56 and wherever He was going, to villages, or cities, or fields, in the marketplaces they were laying the ailing, and were calling on Him, that they may touch if it were but the fringe of His garment, and as many as were touching Him were saved.
І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений!
