Mark 6
1 And He went forth from there, and came to His own country, and His disciples follow Him,
Ісус вийшов звідти та прийшов на Свою батьківщину, а Його учні йшли за Ним.
2 and Sabbath having come, He began to teach in the synagogue, and many hearing were astonished, saying, “From where [did] this One [hear] these things? And what [is] the wisdom that was given to Him, that also such mighty works are done through His hands?
Коли настала Субота, Він почав навчати людей у синагозі. Багато з тих, хто слухав Його, казали: «Звідки в Нього це? Що це за мудрість дана Йому? Як такі чудеса творяться Його руками?
3 Is this not the carpenter, the Son of Mary, and brother of James, and Joses, and Judas, and Simon? And are His sisters not here with us?” And they were being stumbled at Him.
Хіба Він не тесля, син Марії? Хіба Він не брат Якова, Йосії, Юди та Симона? Хіба Його сестри не серед нас?» І вони спокушалися через Нього.
4 And Jesus said to them, “A prophet is not without honor, except in his own country, and among his relatives, and in his own house”;
Ісус же сказав їм: «Не буває пророка без пошани, хіба тільки на своїй батьківщині, серед своїх родичів та у своєму домі».
5 and He was not able to do any mighty work there, except having put hands on a few sick, He healed [them];
І не зміг там зробити жодного чуда, тільки зцілив кількох хворих, поклавши на них руки.
6 and He wondered because of their unbelief. And He was going around the villages, in a circle, teaching,
І дивувався через їхнє невір’я. Потім [Ісус] ходив по навколишніх селах і навчав.
7 and He calls near the Twelve, and He began to send them forth two by two, and He was giving them power over the unclean spirits,
Покликавши до Себе дванадцятьох, [Ісус] почав надсилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами.
8 and He commanded them that they may take nothing for the way, except a staff only—no leather pouch, no bread, no brass in the girdle,
[Ісус] наказав їм: «Не беріть у дорогу ні хліба, ні торбини, ні грошей у пояс, а тільки одну палицю.
9 but having been shod with sandals, and you may not put on two coats.
Взуйте сандалії й не беріть двох сорочок».
10 And He said to them, “Whenever you may enter into a house, remain there until you may depart from there,
Потім додав: «Коли увійдете в дім, там залишайтесь, поки не вийдете звідти.
11 and as many as may not receive you nor hear you, going out from there, shake off the dust that is under your feet for a testimony to them; [[truly I say to you, it will be more tolerable for Sodom or Gomorrah in [the] day of judgment than for that city.”]]
Коли ж десь вас не приймуть або не слухатимуть, то, виходячи звідти, обтрусіть пил зі своїх ніг на свідчення проти них!»
12 And having gone forth they were preaching that [men] might convert,
Вони пішли та проповідували, щоб люди покаялись,
13 and they were casting out many demons, and they were anointing many sick with oil, and they were healing [them].
і виганяли багатьох демонів, а багатьох хворих помазували олією та зцілювали.
14 And King Herod heard (for His Name became public), and he said, “John the Immerser was raised out of the dead, and because of this the mighty powers are working in him.”
Цар Ірод почув [про Ісуса], оскільки Його ім’я ставало все більш відомим. Дехто казав: «Іван Хреститель воскрес із мертвих, і тому ці чудеса діються через Нього».
15 Others said, “It is Elijah,” and others said, “It is a prophet, or as one of the prophets.”
Інші казали: «Це Ілля!» А ще інші: «Це пророк, як один зі [стародавніх] пророків».
16 And Herod having heard, said, “He whom I beheaded—John—this is he; he was raised out of the dead.”
Але Ірод, почувши це, казав: «Іван, якого я стратив, воскрес із мертвих».
17 For Herod himself, having sent forth, laid hold on John, and bound him in the prison, because of Herodias, the wife of his brother Philip, because he married her,
Бо Ірод, надіславши схопити Івана, зв’язав його та посадив до в’язниці через Іродіаду, дружину Филипа, свого брата, з якою він одружився.
18 for John said to Herod, “It is not lawful for you to have the wife of your brother”;
Іван казав Іродові: «Не годиться тобі одружуватися з дружиною твого брата!»
19 and Herodias was having a quarrel with him, and was willing to kill him, and was not able,
Іродіада була ворожою до Івана та бажала вбити його, але не могла.
20 for Herod was fearing John, knowing him [to be] a righteous and holy man, and was keeping watch over him, and having heard him, was doing many things, and hearing him gladly.
Адже Ірод боявся Івана і, знаючи, що він чоловік праведний та святий, захищав його. Слухаючи Івана, він дуже непокоївся, однак слухав його з насолодою.
21 And a seasonable day having come when Herod on his birthday was making a banquet to his great men, and to the chiefs of thousands, and to the first men of Galilee,
Та настав сприятливий день, коли Ірод святкував свій день народження й влаштував бенкет для своїх вельмож, воєначальників та старійшин із Галілеї.
22 and the daughter of that Herodias having come in, and having danced, and having pleased Herod and those dining with him, the king said to the girl, “Ask of me whatever you will, and I will give to you,”
Дочка Іродіади увійшла до них та затанцювала, і так сподобалась Іродові й тим, що сиділи разом із ним за столом, що цар сказав дівчині: ―Проси все, що бажаєш, і я дам тобі.
23 and he swore to her, “Whatever you may ask me, I will give to you—to the half of my kingdom.”
І поклявся їй: ―Усе, що тільки попросиш, дам тобі, навіть і пів царства.
24 And she, having gone forth, said to her mother, “What will I ask for myself?” And she said, “The head of John the Immerser”;
Вона вийшла та запитала в матері: ―Що мені просити? Її мати відповіла: ―Голову Івана Хрестителя.
25 and having come in immediately with haste to the king, she asked, saying, “I will that you may immediately give me the head of John the Immerser on a plate.”
Тоді вона відразу увійшла до царя та просила: ―Хочу, щоб ти негайно дав мені на блюді голову Івана Хрестителя.
26 And the king, made very sorrowful because of the oaths and of those reclining with him, would not put her away,
Цар дуже засмутився, але через клятву й тих, що сиділи з ним за столом, не схотів відмовити їй.
27 and immediately the king having sent a guardsman, commanded his head to be brought,
Тож цар відразу надіслав охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов до в’язниці та відрубав Іванові голову,
28 and he having gone, beheaded him in the prison, and brought his head on a plate, and gave it to the girl, and the girl gave it to her mother;
приніс її на блюді та віддав дівчині, а вона віддала її своїй матері.
29 and having heard, his disciples came and took up his corpse, and laid it in the tomb.
Коли про це довідались учні Івана, то прийшли, забрали його тіло й поклали в гробницю.
30 And the apostles are gathered together to Jesus, and they told Him all, and how many things they did, and how many things they taught,
Апостоли повернулися до Ісуса й розповіли Йому про все, що зробили і як багато навчили [людей].
31 and He said to them, “Come yourselves apart to a desolate place, and rest a little,” for those coming and those going were many, and not even to eat had they opportunity,
[Ісус] сказав їм: «Ідіть тепер у пустинне місце та відпочиньте трохи». Адже багато було тих, хто приходив та відходив, і вони не мали часу навіть поїсти.
32 and they went away to a desolate place, in the boat, by themselves.
Тож відпливли на човні в пустинне місце, щоб бути на самоті.
33 And the multitudes saw them going away, and many recognized Him, and they ran there by land from all the cities, and went before them, and came together to Him,
Але люди побачили їх та впізнали, тож побігли пішки з усіх міст та дісталися до того місця раніше за них.
34 and having come forth, Jesus saw a great multitude, and was moved with compassion on them, that they were as sheep not having a shepherd, and He began to teach many things.
Вийшовши на берег, Ісус побачив багато людей і змилосердився над ними, тому що вони були, як вівці, що не мають пастуха. І почав їх багато навчати.
35 And now the hour being advanced, His disciples having come near to Him, say, “The place is desolate, and the hour is now advanced,
Коли минуло чимало часу, Його учні підійшли до Нього й сказали: ―Тут пустинне місце, і година вже пізня.
36 let them away, that having gone away into the surrounding fields and villages, they may buy loaves for themselves, for they do not have what they may eat.”
Відпусти людей, щоби пішли в хутори та села, які навколо, та купили собі їсти.
37 And He answering said to them, “You give them to eat,” and they say to Him, “Having gone away, may we buy two hundred denarii worth of loaves, and give to them to eat?”
Але Він сказав їм: ―Ви дайте їм їсти! Вони запитали: ―Чи нам піти купити хліба на двісті динаріїв і дати їм їсти?
38 And He says to them, “How many loaves do you have? Go and see”; and having known, they say, “Five, and two fishes.”
[Ісус] сказав їм: ―Скільки хлібів у вас є? Ідіть та подивіться! Дізнавшись, вони сказали: ―П’ять хлібів та дві рибини.
39 And He commanded them to make all recline in companies on the green grass,
Тоді наказав учням розсадити всіх на зеленій траві.
40 and they sat down in squares, by hundreds, and by fifties.
І розсадили їх групами по сто та по п’ятдесят [осіб].
41 And having taken the five loaves and the two fishes, having looked up to the sky, He blessed, and broke the loaves, and was giving [them] to His disciples, that they may set [them] before them, and the two fishes He divided to all,
[Ісус] узяв ті п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши хліби, дав Своїм учням, щоб роздали людям. Так само роздали всім обидві рибини.
42 and they all ate, and were filled,
Усі їли та наситилися,
43 and they took up of broken pieces twelve hand-baskets full, and of the fishes,
і назбирали дванадцять повних кошиків із залишками від риби.
44 and those eating of the loaves were about five thousand men.
Тих, хто їв, було п’ять тисяч чоловіків.
45 And immediately He constrained His disciples to go into the boat, and to go before [Him] to the other side, to Bethsaida, until He may let the multitude away,
Відразу після цього [Ісус] звелів учням сісти в човен та переплисти на другий бік до Віфсаїди, а Він тим часом відпустить людей.
46 and having taken leave of them, He went away to the mountain to pray.
Відпустивши народ, [Ісус] пішов на гору, щоб помолитися.
47 And evening having come, the boat was in the midst of the sea, and He alone on the land;
Коли настав вечір, човен був посеред моря, а Він залишився сам на березі.
48 and He saw them harassed in the rowing, for the wind was against them, and about the fourth watch of the night He comes to them walking on the sea, and wished to pass by them.
Побачивши, що учні ледве веслують через супротивний вітер, близько четвертої сторожі ночі[Ісус], ідучи по воді, пішов до них і хотів їх проминути.
49 And they having seen Him walking on the sea, thought [it] to be an apparition, and cried out,
Коли учні побачили, що Він іде по воді, подумали, що це привид, і закричали.
50 for they all saw Him, and were troubled, and immediately He spoke with them, and says to them, “Take courage! I AM; do not be afraid.”
Адже всі, хто Його бачив, були налякані. [Ісус] відразу заговорив до них: «Будьте сміливі! Це Я! Не бійтеся!»
51 And He went up to them into the boat, and the wind stilled, and greatly out of measure they were amazed in themselves, and were wondering,
Тоді Він увійшов до них у човен, і вітер стих. Учні дуже в собі здивувалися,
52 for they did not understand concerning the loaves, for their heart has been hard.
адже не зрозуміли чуда з хлібами: їхнє серце було закам’яніле.
53 And having passed over, they came on the land of Gennesaret, and drew to the shore,
Перепливши [море], вони прибули до Генезаретської землі й причалили.
54 and they having come forth out of the boat, immediately having recognized Him,
Коли вони вийшли з човна, [люди] відразу впізнали Ісуса.
55 they ran around through all that surrounding region, and they began to carry around on the pallets those being ill, where they were hearing that He is,
Вони оббігли всю ту околицю й почали на носилках приносити до Нього хворих.
56 and wherever He was going, to villages, or cities, or fields, in the marketplaces they were laying the ailing, and were calling on Him, that they may touch if it were but the fringe of His garment, and as many as were touching Him were saved.
І куди б Він не заходив, – у села, міста або хутори, – скрізь на майдани виносили хворих і благали Його дозволити лише торкнутися до краю Його одягу; і всі, хто торкався, зцілялися.
