Mark 15
1 And immediately, in the morning, the chief priests having made a consultation with the elders, and scribes, and the whole Sanhedrin, having bound Jesus, led [Him] away, and delivered [Him] to Pilate;
А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали.
2 and Pilate questioned Him, “Are You the King of the Jews?” And He answering said to him, “You say [it].”
А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“.
3 And the chief priests were accusing Him of many things, [but He answered nothing.]
А первосвященики мі́цно Його винува́тили.
4 And Pilate again questioned Him, saying, “You do not answer anything? Behold, how many things they testify against You!”
Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“
5 And Jesus no longer answered anything, so that Pilate wondered.
А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
6 And at every celebration he was releasing to them one prisoner, whomsoever they were asking for;
На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони.
7 and there was [one] named Barabbas, bound with those making insurrection with him, who had committed murder in the insurrection.
Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство.
8 And the multitude having cried out, began to ask for themselves as he was always doing to them,
Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм.
9 and Pilate answered them, saying, “Will you [that] I will release to you the King of the Jews?”
Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“
10 For he knew that the chief priests had delivered Him up because of envy;
Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики.
11 and the chief priests moved the multitude that he might rather release Barabbas to them.
А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву.
12 And Pilate answering, again said to them, “What, then, will you [that] I will do to Him whom you call King of the Jews?”
Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“
13 And they again cried out, “Crucify Him!”
Вони ж стали кричати знов: „Розіпни́ Його!“
14 And Pilate said to them, “Why—what evil did He do?” And they cried out the more vehemently, “Crucify Him!”
Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“
15 And Pilate, resolving to do that which [was] satisfactory to the multitude, released Barabbas to them, and delivered up Jesus—having scourged [Him]—that He might be crucified.
Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був.
16 And the soldiers led Him away into the hall, which is [the] Praetorium, and call together the whole band,
Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
17 and clothe Him with purple, and having plaited a garland of thorns, they put [it] on Him,
І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього.
18 and began to greet Him, “Hail, King of the Jews!”
І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
19 And they were striking Him on the head with a reed, and were spitting on Him, and having bent the knee, were prostrating to Him,
І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому.
20 and when they [had] mocked Him, they took the purple from off Him, and clothed Him in His own garments, and they led Him forth, that they may crucify Him.
І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його.
21 And they impress a certain one passing by—Simon, a Cyrenian, coming from the field, the father of Alexander and Rufus—that he may carry His cross,
І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
22 and they bring Him to the place [called] Golgotha, which is, being interpreted, “Place of [the] Skull”;
І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“.
23 and they were giving Him wine mingled with myrrh to drink, and He did not receive [it].
І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в.
24 And having crucified Him, they were dividing His garments, casting a lot on them, what each may take;
І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме.
25 and it was the third hour, and they crucified Him;
Була́ ж третя година, як Його розп'яли́.
26 and the inscription of His accusation was written above: “THE KING OF THE JEWS.”
І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“.
27 And they crucify two robbers with Him, one on the right hand and one on His left,
Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його.
28 [[and the Writing was fulfilled that is saying, “And He was numbered with lawless ones.”]]
І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“
29 And those passing by were slandering Him, shaking their heads, and saying, “Ha! The [One] throwing down the temple, and building [it] in three days!
А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —
30 Save Yourself, and come down from the cross!”
зійди із хреста, та спаси Самого Себе!“
31 And in like manner also the chief priests, mocking with one another, with the scribes, said, “He saved others; He is not able to save Himself.
Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!
32 The Christ! The King of Israel—let Him come down now from the cross, that we may see and believe”; and those crucified with Him were reproaching Him.
Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього.
33 And the sixth hour having come, darkness came over the whole land until the ninth hour,
А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі.
34 and at the ninth hour Jesus cried with a great voice, saying, “Eloi, Eloi, lamma sabachthani?” Which is, being interpreted, “My God, My God, why did You forsake Me?”
О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“
35 And certain of those standing by, having heard, said, “Behold, He calls Elijah”;
Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“
36 and one having run, and having filled a sponge with vinegar, having also put [it] on a reed, was giving Him to drink, saying, “Let alone, let us see if Elijah comes to take Him down.”
А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“
37 And Jesus having uttered a loud cry, yielded the spirit,
А Ісус скрикнув голосом гучни́м, — і духа віддав!
38 and the veil of the temple was torn in two from top to bottom,
І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу.
39 and the centurion who was standing opposite Him, having seen that, having so cried out, He yielded the spirit, said, “Truly this Man was [the] Son of God.”
А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“
40 And there were also women beholding far off, among whom was also Mary the Magdalene, and Mary of James the less, and of Joses, and Salome,
Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я,
41 who also, when He was in Galilee, were following Him and were ministering to Him, and many other women who came up with Him to Jerusalem.
що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
42 And now evening having come, seeing it was the Preparation, that is, before Sabbath,
А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, —
43 Joseph of Arimathea, an honorable counselor, who also himself was waiting for the Kingdom of God, came, boldly entered in to Pilate, and asked for the body of Jesus.
прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.
44 And Pilate wondered if He were already dead, and having called near the centurion, questioned him if He were long dead,
А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер.
45 and having known [it] from the centurion, he granted the body to Joseph.
І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові.
46 And he, having brought fine linen, and having taken Him down, wrapped Him in the linen, and laid Him in a tomb that had been hewn out of a rock, and he rolled a stone to the door of the tomb,
А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей.
47 and Mary the Magdalene, and Mary of Joses, were beholding where He is laid.
Марія ж Магдали́на й Марія, мати Йосієва, дивилися, де́ ховали Його.
