Luke 23
1 And having risen, the whole multitude of them led Him to Pilate,
І зняли́ся всі їхні збори, і повели до Пилата Його.
2 and began to accuse Him, saying, “We found this One perverting the nation, and forbidding to give tribute to Caesar, saying Himself to be Christ, a king.”
І зачали оскаржа́ти Його й говорити: „Ми стверди́ли, що Цей ворохо́бить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, — Христос Цар“.
3 And Pilate questioned Him, saying, “You are the King of the Jews?” And He answering him, said, “You say [it].”
І Пила́т запитав Його, кажучи: „Чи Ти Цар Юдейський?“А Він відказав йому в відповідь: „Сам ти кажеш“...
4 And Pilate said to the chief priests and the multitude, “I find no fault in this Man”;
І Пилат сказав первосвященикам та до народу: „Я не знахо́джу жо́дної провини в Цій Люди́ні“.
5 and they were the more urgent, saying, “He stirs up the people, teaching throughout the whole of Judea—having begun from Galilee—to this place.”
А вони намагались, говорячи: „Він бунтує наро́д, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі“.
6 And Pilate having heard of Galilee, questioned if the Man is a Galilean,
А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: „Хіба Він галіле́янин?“
7 and having known that He is from the jurisdiction of Herod, he sent Him back to Herod, he also being in Jerusalem in those days.
І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебува́в тими днями.
8 And Herod rejoiced exceedingly having seen Jesus, for he was wishing to see Him for a long [time], because of hearing many things about Him, and he was hoping to see some sign done by Him,
Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього ча́су бажав Його бачити, — багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.
9 and was questioning Him in many words, and He answered him nothing.
І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.
10 And the chief priests and the scribes stood vehemently accusing Him,
І стояли тут первосвященики й книжники, та завзя́то Його оскаржували.
11 and Herod with his soldiers having set Him at nothing, and having mocked, having cast radiant apparel around Him, sent Him back to Pilate,
Тоді Ірод із ві́йськом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобі́лу одіж, і відіслав до Пилата Його.
12 and both Pilate and Herod became friends with one another on that day, for they were previously at enmity between themselves.
І того дня стали Ірод із Пилатом за при́ятелів між собою, бо давніш ворожне́ча між ними була́.
13 And Pilate having called together the chief priests, and the rulers, and the people,
А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і наро́д,
14 said to them, “You brought this Man to me as perverting the people, and behold, I having examined [Him] before you, found no fault in this Man in those things you bring forward against Him;
і промовив до них: „Привели́ ви мені Чоловіка Цього́, як того́, що бунтує наро́д. А ось я перед вами розвідав, — і не знахо́джу в Люди́ні Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржуєте.
15 no, neither Herod, for he sent Him back to us, and behold, nothing worthy of death is having been done by Him;
Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуго́вувало б, Він не вчинив.
16 having corrected, therefore, I will release Him,”
Отже я покараю Його й відпущу́“.
17 [[for it was necessary for him to release to them one at every celebration, ]]
Бо пови́нен був їм відпустити одно́го на свято.
18 and they cried out—the whole multitude—saying, “Away with this One, and release Barabbas to us,”
А наро́д став кричати й казати: Візьми Цього́, — відпусти ж нам Вара́вву!“
19 who had been cast into prison, because of a certain sedition made in the city, and murder.
А той за повста́ння одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язни́ці.
20 Pilate again then—wishing to release Jesus—called to them,
І зно́ву сказав їм Пилат, хотячи́ відпустити Ісуса.
21 but they were calling out, saying, “Crucify! Crucify Him!”
Та кричали вони й говорили: „Розіпни, розіпни Його!“
22 And he said to them a third time, “Why, what evil did He do? I found no cause of death in Him; having corrected Him, then, I will release [Him].”
Він же втретє промовив до них: „Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуго́вувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу́“.
23 And they were pressing with loud voices asking Him to be crucified, and their voices, and those of the chief priests, were prevailing,
А вони сильним криком свого домага́лися, та вимагали розп'я́сти Його. І взяв го́ру крик їхній та первосвящеників.
24 and Pilate gave judgment for their request being done,
І Пилат присудив, щоб було́, як просили вони:
25 and he released him who because of sedition and murder has been cast into the prison, whom they were asking for, and he gave up Jesus to their will.
відпустив їм Вара́вву, поса́дженого за повста́ння та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...
26 And as they led Him away, having taken hold on Simon, a certain Cyrenian, coming from the field, they put the cross on him to carry [it] behind Jesus.
І як Його повели́, то схопи́ли якогось Си́мона із Кіріне́ї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!
27 And a great multitude of the people were following Him, and of women, who also were beating themselves and lamenting Him,
А за Ним ішов на́товп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.
28 and Jesus having turned to them, said, “Daughters of Jerusalem, do not weep for Me, but weep for yourselves and for your children;
А Ісус обернувся до них та й промовив: „Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за ді́тьми своїми!
29 for behold, days come in which they will say, Blessed the barren, and wombs that did not bear, and breasts that did not give suck;
Бо ось дні настають, коли скажуть: „Блаженні неплідні, та утро́би, які не родили, і груди, що не годували“.
30 then they will begin to say to the mountains, Fall on us, and to the hills, Cover us;
Тоді стануть казати гора́м: „Поспадайте на нас“, а узгі́р'ям: „Покрийте нас!“
31 for if they do these things in the green tree, what may happen in the dry?”
Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“
32 And there were also others—two evildoers—with Him, to be put to death;
І вели́ з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.
33 and when they came to the place that is called “[Place] of [the] Skull,” there they crucified Him and the evildoers, one on the right hand and one on the left.
А коли прибули́ на те місце, що звуть „Черепо́вище“, розп'яли́ тут Його та злочинників, — одно́го право́руч, а одного ліво́руч.
34 And Jesus said, “Father, forgive them, for they have not known what they do”; and parting His garments they cast a lot.
Ісус же промовив: „Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!“А як Його одіж ділили, то кидали же́реба.
35 And the people were standing, looking on, and the rulers were also sneering with them, saying, “He saved others, let Him save Himself, if this be the Christ, the Chosen One of God.”
А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старши́ни, говорячи: „Він інших спасав, — нехай Сам Себе ви́зволить, коли Він Христос, Божий Обра́нець!“
36 And the soldiers were also mocking Him, coming near and offering vinegar to Him,
І вояки́ глузували з Нього: приступаючи, о́цет Йому подавали,
37 and saying, “If You are the King of the Jews, save Yourself.”
і казали: „Коли Цар Ти Юдейський, — спаси Себе Сам!“
38 And there was also an inscription written over Him [[in letters of Greek, and Latin, and Hebrew]]: “THIS IS THE KING OF THE JEWS.”
Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: „Це — Цар Юдейський“.
39 And one of the evildoers who were hanged was slandering Him, saying, “If You are the Christ, save Yourself and us.”
А один із розп'я́тих злочинників став зневажати Його й говорити: „Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!“
40 And the other answering, was rebuking him, saying, “Do you not even fear God, that you are in the same judgment?
Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41 And we indeed justly, for we are receiving back [things] worthy of what we did, but this One did nothing out of place”;
Але ми справедливо засу́джені, і належну заплату за вчинки свої беремо́, — Цей же жодного зла не вчинив“.
42 and he said to Jesus, “Remember me, Lord, when You may come in Your kingdom”;
І сказав до Ісуса: „Спогада́й мене, Господи, коли при́йдеш у Царство Своє!“
43 and Jesus said to him, “Truly I say to you, today you will be with Me in Paradise.”
І промовив до нього Ісус: „Попра́вді кажу́ тобі: ти бу́деш зо Мною сьогодні в раю́!“
44 And it was, as it were, the sixth hour, and darkness came over all the land until the ninth hour,
Наближалася шоста година, — і те́мрява стала по ці́лій землі аж до години дев'ятої.
45 and the sun was darkened, and the veil of the temple was torn in the middle,
І сонце затьми́лось, і в храмі завіса роздерлась надво́є.
46 and having cried with a loud voice, Jesus said, “Father, into Your hands I commit My spirit”; now having said this, He breathed His last.
І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“І це прорікши, Він духа віддав.
47 And the centurion having seen what was done, glorified God, saying, “Truly this Man was righteous”;
Коли ж сотник побачив, що́ сталось, він Бога просла́вив, говорячи: „Дійсно праведний був Чоловік Цей!“
48 and all the multitudes having come together to this sight, beholding the things that came to pass, turned back striking their breasts;
І ввесь на́товп, який зійшовсь на видо́вище це, як побачив, що́ сталось, — бив у гру́ди себе та вертався.
49 and all His acquaintances stood far off, and women who followed Him from Galilee, beholding these things.
Усі ж знайо́мі Його й ті жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це.
50 And behold, a man, by name Joseph, being a counselor, a man good and righteous,
І ось муж, на ім'я́ йому Йо́сип, що був радником синедріону, люди́на шановна і праведна, —
51 from Arimathea, a city of the Jews, who also himself was expecting the Kingdom of God, he was not consenting to their counsel and deed,
не пристав він до ради та чину їх, — із Аримате́ї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, —
52 he having gone near to Pilate, asked for the body of Jesus,
цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.
53 and having taken it down, he wrapped it in fine linen, and placed it in a hewn out tomb, where no one was yet laid.
І Йо́сип, знявши Його, обгорнув у полотно, і покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений, і що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.
54 And it was [the] Day of Preparation, and Sabbath was approaching,
День той був Приготува́ння, і наставала субота.
55 and the women who also have come with Him out of Galilee having followed after, beheld the tomb, and how His body was placed,
А жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідо́м, і вони бачили гро́ба, і як покладене тіло Його.
56 and having turned back, they made ready spices and ointments, and on the Sabbath, indeed, they rested, according to the command.
Повернувшись, вони наготува́ли па́хощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.
