Luke 22
1 And the Celebration of the Unleavened [Bread] was coming near, that is called Passover,
Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.
2 and the chief priests and the scribes were seeking how they may take Him up, for they were afraid of the people.
А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.
3 And Satan entered into Judas, who is surnamed Iscariot, being of the number of the Twelve,
Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.
4 and he, having gone away, spoke with the chief priests and the magistrates, how he might deliver Him up to them,
І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.
5 and they rejoiced, and covenanted to give him money,
Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.
6 and he agreed, and was seeking a favorable season to deliver Him up to them without tumult.
І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.
7 And the day of the Unleavened [Bread] came, in which it was necessary [for] the Passover to be sacrificed,
І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.
8 and He sent Peter and John, saying, “Having gone on, prepare to us the Passover, that we may eat”;
І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.
9 and they said to Him, “Where do You will that we might prepare?”
А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“
10 And He said to them, “Behold, in your entering into the city, a man will meet you there, carrying a pitcher of water, follow him into the house where he goes in,
А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.
11 and you will say to the master of the house, The Teacher says to you, Where is the guest-chamber where I may eat the Passover with My disciples?
І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“
12 And he will show you a large upper room furnished, make ready there”;
I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.
13 and they, having gone away, found as He has said to them, and they made the Passover ready.
І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.
14 And when the hour was come, He reclined, and the twelve apostles with Him,
А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.
15 and He said to them, “With desire I desired to eat this Passover with you before My suffering,
І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.
16 for I say to you that I may eat of it no longer until it may be fulfilled in the Kingdom of God.”
Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.
17 And having taken a cup, having given thanks, He said, “Take this and divide to yourselves,
Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.
18 for I say to you that I may not drink of the produce of the vine until the Kingdom of God may come.”
Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.
19 And having taken bread, having given thanks, He broke and gave to them, saying, “This is My body, that is being given for you, do this in remembrance of Me.”
Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“
20 In like manner, also, the cup after the dining, saying, “This cup [is] the New Covenant in My blood, that is being poured forth for you.
По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
21 But behold, the hand of him delivering Me up [is] with Me on the table,
Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.
22 and, indeed, the Son of Man goes according to what has been determined; but woe to that man through whom He is being delivered up.”
Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“
23 And they began to reason among themselves who then of them it may be who is about to do this thing.
А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?
24 And there happened also a strife among them—who of them is accounted to be greater.
І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
25 And He said to them, “The kings of the nations exercise lordship over them, and those exercising authority on them are called benefactors;
Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.
26 but you [are] not so, but he who is greater among you—let him be as the younger; and he who is leading, as he who is ministering;
Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,
27 for who is greater? He who is reclining, or he who is ministering? Is it not he who is reclining? And I am in your midst as He who is ministering.
Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.
28 And you are those who have remained with Me in My temptations,
Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,
29 and I appoint to you a kingdom, as My Father appointed to Me,
і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
30 that you may eat and may drink at My table, in My kingdom, and may sit on thrones, judging the twelve tribes of Israel.”
щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.
31 And the LORD said, “Simon, Simon, behold, Satan asked for himself to sift you as the wheat,
І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.
32 and I implored for you that your faith may not fail; and you, when you turned, strengthen your brothers.”
Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“
33 And he said to Him, “Lord, I am ready to go with You both to prison and to death”;
А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“
34 and He said, “I say to you, Peter, a rooster will not crow today, before you may disown knowing Me three times.”
Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...
35 And He said to them, “When I sent you without bag, and leather pouch, and sandals, did you lack anything?” And they said, “Nothing.”
І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“Вони ж відказали: „Нічо́го“.
36 Then He said to them, “But now, he who is having a bag, let him take [it] up, and in like manner also a leather pouch; and he who is not having, let him sell his garment, and buy a sword,
„А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
37 for I say to you that this which has been written is necessary to be accomplished in Me: And He was reckoned with lawless ones; for also the things concerning Me have an end.”
Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.
38 And they said, “Lord, behold, here [are] two swords”; and He said to them, “It is sufficient.”
І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“
39 And having gone forth, He went on, according to custom, to the Mount of Olives, and His disciples also followed Him,
І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.
40 and having come to the place, He said to them, “Pray to not enter into temptation.”
А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.
41 And He was withdrawn from them, as it were a stone’s cast, and having fallen on the knees He was praying,
А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,
42 saying, “Father, if You are willing, remove this cup from Me, but not My will, but Yours be done.”
благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“
43 And there appeared to Him a messenger from Heaven strengthening Him;
І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.
44 and having been in agony, He was more earnestly praying, and His sweat became, as it were, great drops of blood falling on the ground.
А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.
45 And having risen up from the prayer, having come to the disciples, He found them sleeping from the sorrow,
І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.
46 and He said to them, “Why do you sleep? Having risen, pray that you may not enter into temptation.”
І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
47 And while He is speaking, behold, a multitude, and he who is called Judas, one of the Twelve, was coming before them, and he came near to Jesus to kiss Him,
І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].
48 and Jesus said to him, “Judas, do you deliver up the Son of Man with a kiss?”
Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“
49 And those around Him, having seen what was about to be, said to Him, “Lord, will we strike with a sword?”
А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“
50 And a certain one of them struck the servant of the chief priest, and took off his right ear,
І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.
51 and Jesus answering said, “Permit thus far,” and having touched his ear, He healed him.
Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.
52 And Jesus said to those having come on Him—chief priests, and magistrates of the temple, and elders, “Have you come forth with swords and sticks as on a robber?
А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.
53 While daily I was with you in the temple, you stretched forth no hands against Me; but this is your hour and the power of the darkness.”
Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.
54 And having taken Him, they led and brought Him into the house of the chief priest. And Peter was following far off,
А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.
55 and they having kindled a fire in the midst of the court, and having sat down together, Peter was sitting in the midst of them,
Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
56 and a certain maid having seen him sitting at the light, and having earnestly looked at him, she said, “And this one was with Him!”
А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“
57 And he disowned Him, saying, “Woman, I have not known Him.”
І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“
58 And after a while, another having seen him, said, “And you are of them!” And Peter said, “Man, I am not.”
Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“
59 And one hour, as it were, having intervened, a certain other was confidently affirming, saying, “Of a truth this one also was with Him, for he is also a Galilean”;
І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.
60 and Peter said, “Man, I have not known what you say”; and immediately, while he is speaking, a rooster crowed.
А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
61 And the LORD, having turned, looked on Peter, and Peter remembered the word of the LORD, how He said to him, “Before a rooster will crow, you may disown Me three times”;
І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
62 and Peter having gone outside, wept bitterly.
І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
63 And the men who were holding Jesus were mocking Him, beating [Him];
А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.
64 and having blindfolded Him, they were striking Him on the face, and were questioning Him, saying, “Prophesy who he is who struck You?”
І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“
65 And many other things, slandering, they spoke in regard to Him.
І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...
66 And when it became day there was gathered together the eldership of the people, chief priests also, and scribes, and they led Him up to their own Sanhedrin,
А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,
67 saying, “If You are the Christ, tell us.” And He said to them, “If I may tell you, you will not believe;
і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.
68 and if I also question [you], you will not answer Me or send Me away;
А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.
69 from now on, there will be the Son of Man sitting on the right hand of the power of God.”
Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“
70 And they all said, “You, then, are the Son of God?” And He said to them, “You say [it], because I AM”;
Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.
71 and they said, “What need do we have yet of testimony? For we ourselves heard [it] from His mouth.”
А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“
