Luke 20
1 And it came to pass, on one of those days, as He is teaching the people in the temple, and proclaiming good news, the chief priests and the scribes, with the elders, came on [Him],
І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,
2 and spoke to Him, saying, “Tell us by what authority You do these things? Or who is he that gave to You this authority?”
та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“
3 And He answering said to them, “I will question you—I also—one thing, and tell Me:
І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені:
4 the immersion of John, was it from Heaven, or from men?”
Іванове хрищення з неба було́, чи від людей?“
5 And they reasoned with themselves, saying, “If we may say, From Heaven, He will say, Why, then, did you not believe him?
Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“
6 And if we may say, From men, all the people will stone us, for they are having been persuaded John to be a prophet.”
А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“.
7 And they answered that they did not know from where [it was],
І вони відповіли, що не знають, ізвідки.
8 and Jesus said to them, “Neither do I say to you by what authority I do these things.”
А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.
9 And He began to speak to the people this allegory: “A certain man planted a vineyard, and gave it out to farmers, and went abroad for a long time,
І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.
10 and at the season he sent a servant to the farmers, that they may give to him from the fruit of the vineyard, but the farmers having beat him, sent [him] away empty.
А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.
11 And he added to send another servant, and they also having beaten and dishonored that one, sent [him] away empty;
І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.
12 and he added to send a third, and this one also, having wounded, they cast out.
І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.
13 And the owner of the vineyard said, What will I do? I will send my son, the beloved, perhaps having seen this one, they will respect [him];
Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.
14 and having seen him, the farmers reasoned among themselves, saying, This is the heir; come, we may kill him, that the inheritance may become ours;
Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.
15 and having cast him outside of the vineyard, they killed [him]; what, then, will the owner of the vineyard do to them?
І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника?
16 He will come, and destroy these farmers, and will give the vineyard to others.” And having heard, they said, “Let it not be!”
Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“
17 And He, having looked on them, said, “What, then, is this that has been written: A stone that the builders rejected—this became head of a corner?
А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем!
18 Everyone who has fallen on that stone will be broken, and on whom it may fall, it will crush him to pieces.”
Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“.
19 And the chief priests and the scribes sought to lay hands on Him in that hour, and they feared the people, for they knew that He spoke this allegory against them.
А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.
20 And having watched [Him], they sent forth ones lying in wait, feigning themselves to be righteous, that they might take hold of His word, to deliver Him up to the rule and to the authority of the governor,
І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника.
21 and they questioned Him, saying, “Teacher, we have known that You say and teach correctly, and do not receive a person, but in truth teach the way of God.
І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.
22 Is it lawful to us to give tribute to Caesar or not?”
Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“
23 And He, having perceived their craftiness, said to them, “Why do you tempt Me?
Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте?
24 Show Me a denarius; of whom does it have an image and inscription?” And they answering said, “Of Caesar”:
Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“Вони відказали: „Кесарів“.
25 and He said to them, “Give back, therefore, the things of Caesar to Caesar, and the things of God to God”;
А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“
26 and they were not able to take hold on His saying before the people, and having wondered at His answer, they were silent.
І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли.
27 And certain of the Sadducees, who are denying that there is a resurrection, having come near, questioned Him,
І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його,
28 saying, “Teacher, Moses wrote to us if anyone’s brother may die, having a wife, and he may die childless—that his brother may take the wife, and may raise up seed to his brother.
та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“.
29 There were, then, seven brothers, and the first having taken a wife, died childless,
Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер.
30 and the second took the wife, and he died childless,
І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний.
31 and the third took her, and in like manner also the seven—they left no children, and they died;
І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали.
32 and last of all the woman also died:
А по всіх умерла й жінка.
33 in the resurrection, then, of which of them does she become wife? For the seven had her as wife.”
А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“.
34 And Jesus answering said to them, “The sons of this age marry and are given in marriage, (aiōn g165)
Ісус же промовив у відповідь їм: „Женяться й заміж виходять сини цього віку. (aiōn g165)
35 but those accounted worthy to obtain that age, and the resurrection that is out of the dead, neither marry, nor are they given in marriage; (aiōn g165)
А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити, (aiōn g165)
36 for neither are they able to die anymore—for they are like messengers—and they are sons of God, being sons of the resurrection.
ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши.
37 And that the dead are raised, even Moses showed at the Bush, since he calls the LORD the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob;
А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“.
38 and He is not a God of dead men, but of living, for all live to Him.”
Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“
39 And certain of the scribes answering said, “Teacher, You said well”;
Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“
40 and they no longer dared question Him anything.
І вже не насмілювалися питати Його ні про що́.
41 And He said to them, “How do they say the Christ is [the] son of David,
І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів?
42 and David himself says in [the] Scroll of Psalms, The LORD said to my Lord, Sit on My right hand,
Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене,
43 Until I will make Your enemies Your footstool;
поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
44 David, then, calls Him Lord, and how is He his son?”
Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“
45 And all the people hearing, He said to His disciples,
І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх:
46 “Take heed of the scribes, who are wishing to walk in long robes, and are cherishing salutations in the markets, and first seats in the synagogues, and first couches at the banquets,
„Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах,
47 who devour the houses of the widows, and make long prayers for a pretense, these will receive more abundant judgment.”
що вдови́ні хати́ поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“
