Luke 18
1 And He also spoke an allegory to them, that it is always necessary to pray and not to faint,
І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,
2 saying, “A certain judge was in a certain city—he is not fearing God, and he is not regarding man—
говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.
3 and a widow was in that city, and she was coming to him, saying, Do me justice on my opponent,
У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“
4 and he would not for a time, but after these things he said in himself, Even if I do not fear God, and do not regard man,
Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,
5 yet because this widow gives me trouble, I will do her justice, lest, continuously coming, she may bruise me.”
але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.
6 And the LORD said, “Hear what the unrighteous judge says:
І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?
7 and will God not execute justice to His chosen ones, who are crying to Him day and night—bearing long in regard to them?
А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?
8 I say to you that He will execute justice to them quickly; but the Son of Man having come, will He find faith on the earth?”
Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“
9 And He also spoke to some who have been trusting in themselves that they were righteous, and have been despising the rest, this allegory:
А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.
10 “Two men went up to the temple to pray, one a Pharisee, and the other a tax collector;
„Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.
11 the Pharisee having stood by himself, thus prayed: God, I thank You that I am not as the rest of men, rapacious, unrighteous, adulterers, or even as this tax collector;
Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.
12 I fast twice in the week, I give tithes of all things—as many as I possess.
Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“
13 And the tax collector, having stood far off, would not even lift up the eyes to the sky, but was striking on his breast, saying, God be propitious to me—the sinner!
А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“
14 I say to you, this one went down declared righteous, to his house, rather than that one: for everyone who is exalting himself will be humbled, and he who is humbling himself will be exalted.”
Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.
15 And they were also bringing the babies near, that He may touch them, and the disciples having seen, rebuked them,
До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
16 and Jesus having called them near, said, “Permit the little children to come to Me, and do not forbid them, for of such is the Kingdom of God;
А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.
17 truly I say to you, whoever may not receive the Kingdom of God as a little child, may not enter into it.”
Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“
18 And a certain ruler questioned Him, saying, “Good Teacher, what having done—will I inherit continuous life?” (aiōnios g166)
І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“ (aiōnios g166)
19 And Jesus said to him, “Why do you call Me good? No one [is] good, except one—God;
Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!
20 you have known the commands: You may not commit adultery, You may not murder, You may not steal, You may not bear false witness, Honor your father and your mother.”
Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“.
21 And he said, “All these I kept from my youth”;
А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“
22 and having heard these things, Jesus said to him, “Yet one thing to you is lacking: all things—as many as you have—sell, and distribute to the poor, and you will have treasure in Heaven, and come, follow Me”;
Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“
23 and he, having heard these things, became very sorrowful, for he was exceedingly rich.
А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий.
24 And Jesus having seen him become very sorrowful, said, “How hardly will those having riches enter into the Kingdom of God!
Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
25 For it is easier for a camel to enter through the eye of a needle, than for a rich man to enter into the Kingdom of God.”
Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“.
26 And those who heard, said, “And who is able to be saved?”
Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“
27 And He said, “The things impossible with men are possible with God.”
А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“
28 And Peter said, “Behold, we left all, and followed You”;
І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“.
29 and He said to them, “Truly I say to you that there is not one who left house, or parents, or brothers, or wife, or children, for the sake of the Kingdom of God,
А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,
31 And having taken the Twelve aside, He said to them, “Behold, we go up to Jerusalem, and all things will be accomplished that have been written through the prophets to the Son of Man,
І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина.
32 for He will be delivered up to the nations, and will be mocked, and insulted, and spit on,
Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний.
33 and having scourged they will put Him to death, and on the third day He will rise again.”
і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“
34 And they understood none of these things, and this saying was hid from them, and they were not knowing the things said.
Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли.
35 And it came to pass, in His coming near to Jericho, a certain blind man was sitting beside the way begging,
І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив.
36 and having heard a multitude going by, he was inquiring what this may be,
А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“
37 and they brought him word that Jesus the Nazarene passes by,
А йому відказали, що проходить Ісус Назаряни́н.
38 and he cried out, saying, “Jesus, Son of David, deal kindly with me”;
І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
39 and those going before were rebuking him, that he might be silent, but he was crying out much more, “Son of David, deal kindly with me!”
А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
40 And Jesus having stood, commanded him to be brought to Him, and he having come near, He questioned him,
І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його:
41 saying, “What do you will I will do to you?” And he said, “Lord, that I may receive sight.”
„Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“
42 And Jesus said to him, “Receive your sight; your faith has saved you”;
Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“
43 and instantly he received sight, and was following Him, glorifying God; and all the people, having seen, gave praise to God.
І зараз видю́щим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали́ хвалу Богові.
