Luke 15
1 And all the tax collectors and sinners were coming near to Him, to hear Him,
Наближа́лись до Нього всі ми́тники й грі́шники, щоб послу́хати Його.
2 and the Pharisees and the scribes were murmuring, saying, “This One receives sinners, and eats with them.”
Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть“.
3 And He spoke to them this allegory, saying,
А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:
4 “What man of you having one hundred sheep, and having lost one out of them, does not leave behind the ninety-nine in the wilderness, and go on after the lost one, until he may find it?
„Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти́ й дев'яти́, та й не пі́де шукати загинулої, аж поки не зна́йде її?
5 And having found, he lays [it] on his shoulders rejoicing,
А знайшовши, кладе на раме́на свої та радіє.
6 and having come into the house, he calls together the friends and the neighbors, saying to them, Rejoice with me, because I found my sheep—the lost one.
І, прийшовши додому, скликає він дру́зів і сусідів, та й каже до них: „Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загу́блену“.
7 I say to you that [more] joy will be in Heaven over one sinner converting, rather than over ninety-nine righteous men who have no need of conversion.
Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одно́го грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х праведників, що не потребу́ють покая́ння!...
8 Or what woman having ten drachmas, if she may lose one drachma, does not light a lamp, and sweep the house, and seek carefully until she may find?
Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не зна́йде?
9 And having found, she calls together the female friends and the neighbors, saying, Rejoice with me, for I found the drachma that I lost.
А знайшовши, кличе при́ятельок та сусідок та каже: „Радійте зо мною, бо знайшла я загу́блену дра́хму!“
10 So I say to you, joy comes before the messengers of God over one sinner converting.”
Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголі́в за одного грішника, який кається“.
11 And He said, “A certain man had two sons,
І Він оповів: „У чоловіка одно́го було́ два сини.
12 and the younger of them said to the father, Father, give me the portion of the substance falling to [me], and he divided to them the living.
І молодший із них сказав ба́тькові: „Дай мені, батьку, належну частину маєтку!“І той поділив поміж ними маєток.
13 And not many days after, having gathered all together, the younger son went abroad to a far country, and there he scattered his substance, living riotously;
А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого кра́ю, і розтратив маєток свій там, живучи́ марнотра́тно.
14 and he having spent all, there came a mighty famine on that country, and himself began to be in want;
А як він усе прожив, настав голод великий у тім кра́ї, — і він став бідува́ти.
15 and having gone on, he joined himself to one of the citizens of that country, and he sent him into the fields to feed pigs,
І пішов він тоді і пристав до одно́го з мешка́нців тієї землі, а той вислав його на поля́ свої па́сти свине́й.
16 and he was desirous to fill his belly from the husks that the pigs were eating, and no one was giving to him.
I бажав він напо́внити шлунка свого хоч стручка́ми, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому́.
17 And having come to himself, he said, How many hired workers of my father have a superabundance of bread, and I am perishing here with hunger!
Тоді він спам'ята́вся й сказав: „Скільки в батька мого наймиті́в мають хліба аж на́дмір, а я отут з голоду гину!
18 Having risen, I will go on to my father, and will say to him, Father, I sinned—to Heaven, and before you,
Устану, і піду́ я до батька свого, та й скажу йому: „Прогрішився я, отче, против неба та су́проти тебе.
19 and I am no longer worthy to be called your son; make me as one of your hired workers.
Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одно́го з своїх наймитів“.
20 And having risen, he went to his own father, and he being yet far distant, his father saw him, and was moved with compassion, and having ran he fell on his neck and kissed him;
І, вставши, пішов він до ба́тька свого́. А коли він далеко ще був, його ба́тько вгледів його, — і перепо́внився жа́лем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!
21 and the son said to him, Father, I sinned—to Heaven, and before you, and I am no longer worthy to be called your son.
І озвався до нього той син: „Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм“.
22 And the father said to his servants, Bring forth the foremost robe, and clothe him, and give a ring for his hand, and sandals for the feet;
А батько рабам своїм каже: „Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягні́ть, і персня подайте на руку йому, а санда́лі на но́ги.
23 and having brought the fatted calf, kill [it], and having eaten, we may be merry,
Приведіть теля відгодо́ване та заколіть, — будемо їсти й радіти,
24 because this son of mine was dead, and lived again, and he was lost, and was found; and they began to be merry.
бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“І почали веселитись вони.
25 And his elder son was in a field, and as, coming, he drew near to the house, he heard music and dancing,
А син ста́рший його був на полі. І коли він ішов й наближа́вся до дому, почув музи́ки та танці.
26 and having called near one of the young men, he was inquiring what these things might be,
І покли́кав одно́го зо слуг, та й спитав: „Що це таке?“
27 and he said to him, Your brother has arrived, and your father killed the fatted calf, because he received him back in health.
А той каже йому: „То вернувся твій брат, і твій ба́тько звелів заколоти теля відгодо́ване, — бож здоровим його він прийняв“.
28 And he was angry, and would not go in, therefore his father, having come forth, was pleading him;
І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.
29 and he answering said to the father, Behold, so many years I serve you, and never did I transgress your command, and you never gave to me a kid that I might make merry with my friends;
А той відповів і до батька сказав: „Ото, стільки ро́ків служу́ я тобі, і ніко́ли нака́зу твого не пору́шив, — ти ж ніко́ли мені й козеняти не дав, щоб із при́ятелями своїми поті́шився я.
30 but when your son—this one who devoured your living with prostitutes—came, you killed to him the fatted calf.
Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудни́цями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодо́ване“.
31 And he said to him, Child, you are always with me, and all my things are yours;
І сказав він йому: „Ти за́вжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!
32 but to be merry, and to be glad, it was necessary, because this your brother was dead, and lived again, he was lost, and was found.”
Веселитись та тішитись треба було́, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“
