Lamentations 5
1 Remember, O YHWH, what has befallen us, Look attentively, and see our reproach.
Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
2 Our inheritance has been turned to strangers, Our houses to foreigners.
наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
3 Orphans we have been—without a father, our mothers [are] as widows.
Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
4 We have drunk our water for money, Our wood comes for a price.
Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
5 For our neck we have been pursued, We have labored—there has been no rest for us.
У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
6 [To] Egypt we have given a hand, [To] Asshur, to be satisfied with bread.
До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
7 Our fathers have sinned—they are not, We have borne their iniquities.
Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
8 Servants have ruled over us, There is no deliverer from their hand.
Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
9 With our lives we bring in our bread, Because of the sword of the wilderness.
Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
10 Our skin as an oven has been burning, Because of the raging of the famine.
Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
11 Wives in Zion they have humbled, Virgins—in cities of Judah.
Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
12 Princes have been hanged by their hand, Elderly faces have not been honored.
Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
13 They have taken young men to grind, And youths have stumbled with wood.
Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
14 Elderly have ceased from the gate, Young men from their song.
Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
15 The joy of our heart has ceased, Our dancing has been turned to mourning.
втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
16 The crown has fallen [from] our head, Woe [is] now to us, for we have sinned.
Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
17 Our heart has been sick for this, Our eyes have been dim for these.
тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
18 For the Mount of Zion—that is desolate, Foxes have gone up on it.
через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
19 You, O YHWH, remain for all time, Your throne to generation and generation.
Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
20 Why do You forget us forever? You forsake us for [the] length of [our] days!
Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
21 Turn us back, O YHWH, to You, And we turn back, renew our days as of old.
Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
22 For have You utterly rejected us? You have been angry against us—exceedingly?
Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
