Lamentations 3
1 [ALEPH-BET] I [am] the man [who] has seen affliction By the rod of His wrath.
Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
2 He has led me, and causes to go [in] darkness, and without light.
Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
3 Surely against me He turns back, He turns His hand all the day.
Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
4 He has worn out my flesh and my skin. He has broken my bones.
Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
5 He has built up against me, And sets around poverty and weariness.
обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
6 In dark places He has caused me to dwell, As the dead of old.
у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
7 He has hedged me in, and I do not go out, He has made heavy my chain.
Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
8 Also when I call and cry out, He has shut out my prayer.
І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
9 He has hedged my ways with hewn work, My paths He has made crooked.
Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
10 A bear lying in wait He [is] to me, A lion in secret hiding places.
Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
11 My ways He is turning aside, and He pulls me in pieces, He has made me a desolation.
Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
12 He has bent His bow, And sets me up as a mark for an arrow.
Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
13 He has caused to enter into my reins The sons of His quiver.
пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
14 I have been a derision to all my people, Their song all the day.
Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
15 He has filled me with bitter things, He has filled me [with] wormwood.
Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
16 And He breaks with gravel my teeth, He has covered me with ashes.
І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
17 And You cast off my soul from peace, I have forgotten prosperity.
і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
18 And I say, My strength and my hope have perished from YHWH.
І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
19 Remember my affliction and my mourning, Wormwood and gall!
Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
20 Remember well, and my soul bows down in me.
душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
21 This I turn to my heart—therefore I hope.
Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
22 The kindnesses of YHWH! For we have not been consumed, For His mercies have not ended.
Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
23 New every morning, abundant [is] Your faithfulness.
нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
24 My portion [is] YHWH, my soul has said, Therefore I hope for Him.
Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
25 YHWH [is] good to those waiting for Him, To the soul [that] seeks Him.
Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
26 [It is] good when one stays and stands still For the salvation of YHWH.
Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
27 [It is] good for a man that he bears a yoke in his youth.
Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
28 He sits alone, and is silent, For He has laid [it] on him.
нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
29 He puts his mouth in the dust, if so be, there is hope.
хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
30 He gives to his striker the cheek, He is filled with reproach.
хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
31 For the Lord does not cast off for all time.
Бо Господь не наві́ки ж покине!
32 For though He afflicted, yet He has pitied, According to the abundance of His kindness.
Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
33 For He has not afflicted with His heart, Nor does He grieve the sons of men.
бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
34 To bruise under one’s feet any bound ones of earth,
Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
35 To turn aside the judgment of a man, Before the face of the Most High,
щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
36 To subvert a man in his cause, the Lord has not approved.
щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
37 Who [is] this—he has spoken, and it is, [And] the Lord has not commanded [it]?
Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
38 From the mouth of the Most High does not go forth the evils and the good.
Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
39 Why does a living man sigh habitually, A man for his sin?
Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
40 We search our ways, and investigate, And turn back to YHWH.
Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
41 We lift up our heart on the hands to God in the heavens.
підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
42 We have transgressed and been rebellious, You have not forgiven.
Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
43 You have covered Yourself with anger, And pursue us; You have slain—You have not pitied.
закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
44 You have covered Yourself with a cloud, So that prayer does not pass through.
закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
45 Outcast and refuse You make us In the midst of the peoples.
Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
46 Opened against us their mouth have all our enemies.
наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
47 Fear and a snare has been for us, Desolation and destruction.
страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
48 Streams of water go down my eye, For the destruction of the daughter of my people.
Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
49 My eye is poured out, And does not cease without intermission,
Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
50 Until YHWH looks and sees from the heavens,
аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
51 My eye affects my soul, Because of all the daughters of my city.
моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
52 Hunting—my enemies have hunted me without cause like the bird.
Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
53 They have cut off my life in a pit, And they cast a stone against me.
життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
54 Waters have flowed over my head, I have said, I have been cut off.
Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
55 I called Your Name, O YHWH, from the lower pit.
Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
56 You have heard my voice, do not hide Your ear at my breathing—at my cry.
Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
57 You have drawn near in the day I call You, You have said, Do not fear.
Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
58 You have pleaded, O Lord, the pleadings of my soul, You have redeemed my life.
За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
59 You have seen, O YHWH, my overthrow, Judge my cause.
Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
60 You have seen all their vengeance, All their thoughts of me.
Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
61 You have heard their reproach, O YHWH, All their thoughts against me,
Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
62 The lips of my withstanders, Even their meditation against me all the day.
мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
63 Their sitting down, and their rising up, Behold attentively, I [am] their song.
Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
64 You return to them the deed, O YHWH, According to the work of their hands.
Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
65 You give to them a covered heart, Your curse to them.
Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
66 You pursue in anger, and destroy them, From under the heavens of YHWH!
Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
