John 12
1 Jesus, therefore, six days before the Passover, came to Bethany, where Lazarus was, who had died, whom He raised out of the dead;
Тодї Ісус, шостого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих.
2 they made, therefore, a dinner to Him there, and Martha was ministering, and Lazarus was one of those reclining together with Him;
Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала. Лазар же був один із тих, що сидїли за столом.
3 Mary, therefore, having taken a pound of ointment of spikenard, of great price, anointed the feet of Jesus and wiped His feet with her hair, and the house was filled from the fragrance of the ointment.
Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та. й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира.
4 Therefore one of His disciples—Judas Iscariot, of Simon, who is about to deliver Him up—says,
Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити.
5 “Why was this ointment not sold for three hundred denarii, and given to the poor?”
Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?
6 And he said this, not because he was caring for the poor, but because he was a thief, and had the bag, and what things were put in he was carrying.
Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодій був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.
7 Jesus, therefore, said, “Permit her; she has kept it for the day of My embalming,
Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.
8 for you always have the poor with yourselves, and you do not always have Me.”
Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.
9 Therefore, a great multitude of the Jews knew that He is there, and they came, not only because of Jesus, but that they may also see Lazarus, whom He raised out of the dead;
Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.
10 and the chief priests took counsel, that they may also kill Lazarus,
Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити;
11 because on account of him many of the Jews were going away, and were believing in Jesus.
бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.
12 On the next day, a great multitude that came to the celebration, having heard that Jesus comes to Jerusalem,
Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,
13 took the branches of the palms, and went forth to meet Him, and were crying, “Hosanna! Blessed [is] He who is coming in the Name of the LORD—the King of Israel”;
побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!
14 and Jesus having found a young donkey sat on it, according as it is written,
Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:
15 “Do not fear, daughter of Zion, behold, your King comes, sitting on a colt of a donkey.”
Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.
16 And His disciples did not know these things at first, but when Jesus was glorified, then they remembered that these things were having been written about Him, and these things they did to Him.
Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.
17 The multitude, therefore, who are with Him, were testifying that He called Lazarus out of the tomb, and raised him out of the dead;
Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лязаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих.
18 because of this the multitude also met Him, because they heard of His having done this sign,
Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку.
19 therefore the Pharisees said among themselves, “You see that you do not gain anything, behold, the world went after Him.”
Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!
20 And there were certain Greeks out of those coming up that they may worship in the celebration,
Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.
21 these then came near to Philip, who [is] from Bethsaida of Galilee, and were asking him, saying, “Lord, we wish to see Jesus”;
Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи: Добродїю, хочемо Ісуса видїти.
22 Philip comes and tells Andrew, and again Andrew and Philip tell Jesus.
Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.
23 And Jesus responded to them, saying, “The hour has come that the Son of Man may be glorified;
Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.
24 truly, truly, I say to you, if the grain of the wheat, having fallen to the earth, may not die, itself remains alone; and if it may die, it bears much fruit;
Істино, істино глатолю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.
25 he who is cherishing his life will lose it, and he who is hating his life in this world will keep it to continuous life; (aiōnios g166)
Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічне життє збереже її. (aiōnios g166)
26 if anyone may minister to Me, let him follow Me, and where I am, there My servant will be also; and if anyone may minister to Me—the Father will honor him.
Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.
27 Now My soul has been troubled; and what will I say—Father, save Me from this hour? But because of this I came to this hour;
Тепер же душа моя стрівожилась, і що мені казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.
28 Father, glorify Your Name.” Therefore there came a voice out of Heaven, “I both glorified, and again I will glorify [it]”;
Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тоді голос із неба: І прославив, і знов прославлю.
29 the multitude, therefore, having stood and heard, were saying that there has been thunder; others said, “A messenger has spoken to Him.”
Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.
30 Jesus answered and said, “This voice has not come because of Me, but because of you;
Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.
31 now is a judgment of this world, now will the ruler of this world be cast forth;
Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.
32 and I, if I may be lifted up from the earth, will draw all men to Myself.”
І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.
33 And this He said signifying by what death He was about to die;
Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.
34 the multitude answered Him, “We heard that the Christ remains out of the Law—throughout the age; and how do You say that it is required that the Son of Man be lifted up? Who is this—the Son of Man?” (aiōn g165)
Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробу ває по вік: як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий? (aiōn g165)
35 Therefore Jesus said to them, “Yet a short time is the light with you; walk while you have the light, that darkness may not overtake you; and he who is walking in the darkness has not known where he goes;
Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
36 while you have the light, believe in the light, that you may become sons of light.” Jesus spoke these things, and having gone away, He was hid from them,
Доки сьвігло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.
37 yet He, having done so many signs before them, they were not believing in Him,
Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,
38 that the word of Isaiah the prophet might be fulfilled, which he said, “LORD, who gave credence to our report? And the arm of the LORD—to whom was it revealed?”
щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?
39 Because of this they were not able to believe, that again Isaiah said,
Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:
40 “He has blinded their eyes, and hardened their heart, that they might not see with the eyes, and understand with the heart, and turn, and I might heal them”;
Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.
41 Isaiah said these things when he saw His glory, and spoke of Him.
Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.
42 Still, however, out of the rulers many also believed in Him, but because of the Pharisees they were not confessing, that they might not be put out of the synagogue,
Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.
43 for they loved the glory of men more than the glory of God.
Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.
44 And Jesus cried and said, “He who is believing in Me, does not believe in Me, but in Him who sent Me;
Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене.
45 and He who is beholding Me, beholds Him who sent Me;
І хто видить мене, видить Пославшого мене.
46 I—light to the world—have come, that everyone who is believing in Me may not remain in the darkness;
Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував.
47 and if anyone may hear My sayings, and not believe, I do not judge him, for I did not come that I might judge the world, but that I might save the world.
І коли хто слухав слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.
48 He who is rejecting Me, and not receiving My sayings, has one who is judging him, the word that I spoke, that will judge him in the last day,
Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.
49 because I did not speak from Myself, but the Father who sent Me, He gave Me a command, what I may say, and what I may speak,
Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.
