Job 9
1 And Job answers and says:
А Йов відповів та й сказав:
2 “Truly I have known that [it is] so, But how is man righteous with God?
Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
3 If he delights to strive with Him—He does not answer him one of a thousand.
Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
4 Wise in heart and strong in power—Who has hardened toward Him and is at peace?
Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
5 Who is removing mountains, And they have not known, Who has overturned them in His anger.
Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
6 Who is shaking earth from its place, And its pillars move themselves.
Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
7 Who is commanding to the sun, and it does not rise, And the stars He seals up.
Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
8 Stretching out the heavens by Himself, And treading on the heights of the sea,
Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
9 Making the Great Bear, Orion, and the Pleiades, And the inner chambers of the south.
Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
10 Doing great things until there is no searching, And wonderful, until there is no numbering.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
11 Behold, He goes over by me, and I do not see, And He passes on, and I do not attend to it.
Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
12 Behold, He snatches away, who brings it back? Who says to Him, What [are] You doing?
Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
13 God does not turn back His anger, Proud helpers have bowed under Him.
Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
14 How much less do I answer Him? Choose out my words with Him?
що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
15 Whom, though I were righteous, I do not answer, For my judgment I make supplication.
я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
16 Though I had called and He answers me, I do not believe that He gives ear [to] my voice.
Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
17 Because He bruises me with a storm, And has multiplied my wounds for nothing.
Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
18 He does not permit me to refresh my spirit, But fills me with bitter things.
Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
19 If of power, behold, the Strong One; And if of judgment—who convenes me?
Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
20 If I am righteous, my mouth declares me wicked; [If] I am perfect, it declares me perverse.
Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
21 I am perfect; I do not know my soul, I despise my life.
Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
22 It is the same thing, therefore I said, He is consuming the perfect and the wicked.
Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
23 If a scourge puts to death suddenly, He laughs at the trial of the innocent.
Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
24 Earth has been given Into the hand of the wicked. He covers the faces of her judges, If not—where, who [is] he?
У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
25 My days have been swifter than a runner, They have fled, they have not seen good,
А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
26 They have passed on with ships of reed, As an eagle darts on food.
промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
27 Though I say, I forget my talking, I forsake my corner, and I brighten up!
Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
28 I have been afraid of all my griefs, I have known that You do not acquit me.
то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
29 I become wicked; why [is] this? I labor [in] vain.
Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
30 If I have washed myself with snow-water, And purified my hands with soap,
Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
31 Then You dip me in corruption, And my garments have detested me.
то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
32 But if a man like myself—I answer Him, We come together into judgment.
Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
33 If there were a mediator between us, He places his hand on us both.
поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
34 He turns aside His rod from off me, And His terror does not make me afraid,
Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
35 I speak, and do not fear Him, but I am not right with myself.”
тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
