Job 4
1 And Eliphaz the Temanite answers and says:
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 “Has one tried a word with you? You are weary! And who is able to keep in words?
„Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
3 Behold, you have instructed many, And feeble hands you make strong.
Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
4 Your words raise up the stumbling one, And you strengthen bowing knees.
того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
5 But now, it comes to you, And you are weary; It strikes to you, and you are troubled.
А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
6 Is your reverence not your confidence? Your hope—the perfection of your ways?
Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
7 Now remember, Who, being innocent, has perished? And where have the upright been cut off?
Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
8 As I have seen—plowers of iniquity, And sowers of misery, reap it!
Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
9 From the breath of God they perish, And from the spirit of His anger [are] consumed.
вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
10 The roaring of a lion, And the voice of a fierce lion, And teeth of young lions have been broken.
Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
11 An old lion is perishing without prey, And the whelps of the lioness separate.
Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
12 And a thing is secretly brought to me, And my ear receives a little of it.
І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
13 In thoughts from visions of the night, In the falling of deep sleep on men,
У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
14 Fear has met me, and trembling, And the multitude of my bones caused to fear.
спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
15 And a spirit passes before my face, The hair of my flesh stands up;
і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
16 It stands, and I do not discern its aspect, A likeness [is] before my eyes, Silence! And I hear a voice:
Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
17 Is mortal man more righteous than God? Is a man cleaner than his Maker?
„Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
18 Behold, He puts no credence in His servants, Nor sets praise in His messengers.
Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
19 Also—the inhabitants of houses of clay (Whose foundation [is] in the dust, They bruise them before a moth).
Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
20 From morning to evening are beaten down, Without any regarding, they perish forever.
Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
21 Has their excellence not been removed with them? They die, and not in wisdom!”
Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
