< Job 3 >
1 After this Job has opened his mouth, and reviles his day.
По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
2 And Job answers and says:
І Йов заговорив та й сказав:
3 “Let the day perish in which I am born, And the night that has said: A man-child has been conceived.
„Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
4 That day—let it be darkness, Do not let God require it from above, Nor let light shine on it.
Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
5 Let darkness and death-shade redeem it, Let a cloud dwell on it, Let them terrify it as the most bitter of days.
Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
6 That night—let thick darkness take it, Let it not be united to days of the year, Let it not come into the number of months.
Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
7 Behold! That night—let it be barren, Let no singing come into it.
Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
8 Let the cursers of day mark it, Who are ready to wake up Leviathan.
Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
9 Let the stars of its twilight be dark, Let it wait for light, and there is none, And let it not look on the eyelids of the dawn.
Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
10 Because it has not shut the doors Of the womb that was mine! And hide misery from my eyes.
бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
11 Why do I not die from the womb? I have come forth from the belly and gasp!
Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
12 Why have knees been before me? And what [are] breasts, that I suck?
Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
13 For now, I have lain down, and am quiet, I have slept—then there is rest to me,
Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
14 With kings and counselors of earth, These building ruins for themselves.
з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
15 Or with princes—they have gold, They are filling their houses [with] silver.
або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
16 (Or I am not as a hidden abortion, As infants—they have not seen light.)
Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
17 There the wicked have ceased troubling, And there the wearied rest in power.
Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
18 Together prisoners have been at ease, They have not heard the voice of an exactor,
разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
19 Small and great [are] the same there. And a servant [is] free from his lord.
Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
20 Why does He give light to the miserable, and life to the bitter soul?
І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
21 Who are waiting for death, and it is not, And they seek it above hid treasures.
що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
22 Who are glad—to joy, They rejoice when they find a grave.
тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
23 To a man whose way has been hidden, And whom God shuts up?
мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
24 For before my food, my sighing comes, And my roarings [are] poured out as waters.
Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
25 For I feared a fear and it meets me, And what I was afraid of comes to me.
бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
26 I was not safe—nor was I quiet—Nor was I at rest—and trouble comes!”
Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“