Job 29
1 And Job adds to lift up his allegory and says:
І Йов далі вів мову свою та й сказав:
2 “Who makes me as [in] months past, As [in] the days of God’s preserving me?
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
3 In His causing His lamp to shine on my head, By His light I walk [through] darkness.
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
4 As I have been in days of my maturity, And the counsel of God on my tent.
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
5 When yet the Mighty One [is] with me. Around me—my young ones,
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
6 When washing my goings with butter, And the firm rock [is] with me—streams of oil.
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
7 When I go out to the gate by the city, In a broad place I prepare my seat.
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
8 Youths have seen me, and they have been hidden, And the aged have risen—they stood up.
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
9 Princes have kept in words, And they place a hand on their mouth.
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
10 The voice of leaders has been hidden, And their tongue has cleaved to the palate.
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
11 For the ear heard, and declares me blessed, And the eye has seen, and testifies [to] me.
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
12 For I deliver the afflicted who is crying, And the fatherless who has no helper.
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
13 The blessing of the perishing comes on me, And I cause the heart of the widow to sing.
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
14 I have put on righteousness, and it clothes me, My justice as a robe and a crown.
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
15 I have been eyes to the blind, And I [am] feet to the lame.
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
16 I [am] a father to the needy, And the cause I have not known I search out.
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
17 And I break the jaw-teeth of the perverse, And from his teeth I cast away prey.
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
18 And I say, I expire with my nest, And I multiply days as the sand.
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
19 My root is open to the waters, And dew lodges on my branch.
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
20 My glory [is] fresh with me, And my bow is renewed in my hand.
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
21 They have listened to me, Indeed, they wait, and are silent for my counsel.
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
22 After my word they do not change, And my speech drops on them,
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
23 And they wait for me as [for] rain, And they have opened wide their mouth [As] for the spring rain.
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
24 I laugh at them—they give no credence, And do not cause the light of my face to fall.
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
25 I choose their way, and sit [as] head, And I dwell as a king in a troop, When he comforts mourners.”
Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
