Job 27
1 And Job adds to lift up his allegory and says:
І Йов далі вів мову свою та й казав:
2 “God lives! He turned aside my judgment, And the Mighty—He made my soul bitter.
„ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
3 For all the while my breath [is] in me, And the wind of God in my nostrils.
і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
4 My lips do not speak perverseness, And my tongue does not utter deceit.
неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
5 Defilement to me—if I justify you, Until I expire I do not turn aside my integrity from me.
Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
6 On my righteousness I have laid hold, And I do not let it go, My heart does not reproach me while I live.
за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
7 My enemy is as the wicked, And my withstander as the perverse.
нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
8 For what [is] the hope of the profane, When He cuts off? When God casts off his soul?
Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
9 [Does] God hear his cry, When distress comes on him?
Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
10 Does he delight himself on the Mighty? Call God at all times?
Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
11 I show you by the hand of God, That which [is] with the Mighty I do not hide.
Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
12 Behold, you—all of you—have seen, And why [is] this—you are altogether vain?
таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
13 This [is] the portion of wicked man with God, And the inheritance of terrible ones They receive from the Mighty.
Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
14 If his sons multiply—a sword [is] for them. And his offspring [are] not satisfied [with] bread.
Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
15 His remnant are buried in death, And his widows do not weep.
Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
16 If he heaps up silver as dust, And prepares clothing as clay,
Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
17 He prepares—and the righteous puts [it] on, And the innocent apportions the silver.
то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
18 He has built his house as a moth, And as a shelter a watchman has made.
Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
19 He lies down rich, and he is not gathered, He has opened his eyes, and he is not.
він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
20 Terrors overtake him as waters, By night a whirlwind has stolen him away.
Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
21 An east wind takes him up, and he goes, And it frightens him from his place,
східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
22 And it casts at him, and does not spare, He diligently flees from its hand.
Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
23 It claps its hands at him, And it hisses at him from his place.”
Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
