Job 19
1 And Job answers and says:
А Йов відповів та й сказав:
2 “Until when do you afflict my soul, And bruise me with words?
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
3 These ten times you put me to shame, you do not blush. You make yourselves strange to me—
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
4 And also—truly, I have erred, My error remains with me.
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
5 If, truly, you magnify yourselves over me, And decide my reproach against me;
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
6 Know now, that God turned me upside down, And has set around His net against me,
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
7 Behold, I cry out—violence, and am not answered, I cry aloud, and there is no judgment.
Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
8 He hedged up my way, and I do not pass over, And He places darkness on my paths.
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
9 He has stripped my honor from off me, And He turns the crown from my head.
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
10 He breaks me down all around, and I go, And removes my hope like a tree.
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
11 And He kindles His anger against me, And reckons me to Him as His adversaries.
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
12 His troops come in together, And they raise up their way against me, And encamp around my tent.
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
13 He has put my brothers far off from me, And my acquaintances have surely been estranged from me.
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
14 My neighbors have ceased And my familiar friends have forgotten me,
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
15 Sojourners of my house and my maids, Reckon me for a stranger; I have been an alien in their eyes.
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
16 I have called to my servant, And he does not answer, With my mouth I make supplication to him.
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
17 My spirit is strange to my wife, And my favors to the sons of my [mother’s] womb.
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
18 Also sucklings have despised me, I rise, and they speak against me.
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
19 All the men of my counsel detest me, And those I have loved, Have been turned against me.
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
20 To my skin and to my flesh My bone has cleaved, And I deliver myself with the skin of my teeth.
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
21 Pity me, pity me, you my friends, For the hand of God has struck against me.
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
22 Why do you pursue me as God? And are not satisfied with my flesh?
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
23 Who grants now, that my words may be written? Who grants that they may be inscribed in a scroll?
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
24 With a pen of iron and lead—They may be hewn in a rock forever.
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
25 That—I have known my Redeemer, The Living and the Last, For He raises the dust.
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
26 And after my skin has surrounded this [body], Then from my flesh I see God—
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
27 Whom I see on my side, And my eyes have beheld, and not a stranger, My reins have been consumed in my bosom.
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
28 But you say, Why do we pursue after him? And the root of the matter has been found in me.
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
29 Be afraid because of the sword, For the punishments of the sword [are] furious, That you may know that [there is] a judgment.”
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
