Job 16
1 And Job answers and says:
А Йов відповів та й сказав:
2 “I have heard many such things, Miserable comforters [are] you all.
„Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
3 Is there an end to words of wind? Or what emboldens you that you answer?
Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
4 I also, like you, might speak, If your soul were in my soul’s stead. I might join against you with words, And nod at you with my head.
I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
5 I might harden you with my mouth, And the moving of my lips might be sparing.
уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
6 If I speak, my pain is not restrained, And I cease—what goes from me?
Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
7 Only, now, it has wearied me; You have desolated all my company,
Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
8 And You loathe me, For it has been a witness, And my failure rises up against me, It testifies in my face.
і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
9 His anger has torn, and He hates me, He has gnashed at me with His teeth, My adversary sharpens His eyes for me.
Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
10 They have gaped on me with their mouth, In reproach they have struck my cheeks, Together they set themselves against me.
Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
11 God shuts me up to the perverse, And turns me over to the hands of the wicked.
Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
12 I have been at ease, and He breaks me, And He has laid hold on my neck, And He breaks me in pieces, And He raises me to Him for a mark.
Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
13 His archers go around against me. He split my reins, and does not spare, He pours out my gall to the earth.
Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
14 He breaks me—breach on breach, He runs on me as a mighty one.
Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
15 I have sewed sackcloth on my skin, And have rolled my horn in the dust.
Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
16 My face is foul with weeping, And on my eyelids [is] death-shade.
Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
17 Not for violence in my hands, And my prayer [is] pure.
хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
18 O earth, do not cover my blood! And let there not be a place for my cry.
Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
19 Also, now, behold, my witness [is] in the heavens, And my testifier in the high places.
бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
20 My interpreter [is] my friend, My eye has dropped to God;
Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
21 And He reasons for a man with God, As a son of man for his friend.
і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
22 When a few years come, Then I go [on] the path of no return.”
бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
