Job 13
1 “Behold, my eye has seen all, My ear has heard, and it attends to it.
Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
2 According to your knowledge I have known—also I. I am not more fallen than you.
Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
3 Yet I speak for the Mighty One, And I delight to argue for God.
і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
4 And yet, you [are] forgers of falsehood, Physicians of nothing—all of you,
Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
5 O that you would keep perfectly silent, And it would be to you for wisdom.
О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
6 Please hear my argument, And attend to the pleadings of my lips,
Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
7 Do you speak perverseness for God? And do you speak deceit for Him?
Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
8 Do you accept His face, if you strive for God?
Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
9 Is [it] good that He searches you, If, as one mocks at a man, you mock at Him?
Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
10 He surely reproves you, if you accept faces in secret.
Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
11 Does His excellence not terrify you? And His dread fall on you?
Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
12 Your remembrances [are] allegories of ashes, For high places of clay [are] your heights.
Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
13 Keep silent from me, and I speak, And pass over me what will.
Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
14 Why do I take my flesh in my teeth? And my soul put in my hand?
Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
15 Behold, He slays me—I do not wait! Only, I argue my ways to His face.
Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
16 Also—He [is] to me for salvation, For the profane do not come before Him.
І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
17 Hear my word diligently, And my declaration with your ears.
Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
18 Now behold, I have set the cause in order, I have known that I am righteous.
Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
19 Who [is] he that strives with me? For now I keep silent and gasp.
Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
20 Only two things, O God, do with me, Then I am not hidden from Your face:
Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
21 Put Your hand far off from me, And do not let Your terror terrify me.
віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
22 And You call, and I answer, Or—I speak, and You answer me.
Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
23 How many iniquities and sins do I have? Let me know my transgression and my sin.
Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
24 Why do You hide Your face? And reckon me for an enemy to You?
Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
25 Do You terrify a leaf driven away? And do You pursue the dry stubble?
Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
26 For You write bitter things against me, And cause me to possess iniquities of my youth,
Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
27 And you put my feet in the stocks, And observe all my paths—You set a print on the roots of my feet,
і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
28 And he, as a rotten thing, wears away, A moth has consumed him as a garment.”
і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
