Job 11
1 And Zophar the Naamathite answers and says:
І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
2 “Is a multitude of words not answered? And is a man of lips justified?
„Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
3 Your boastings make men keep silent, You scorn, and none is causing blushing!
Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
4 And you say, My discourse [is] pure, And I have been clean in Your eyes.
Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
5 And yet, O that God had spoken! And opens His lips with you.
О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
6 And declares to you secrets of wisdom, for counsel has foldings. And know that God forgets of your iniquity for you.
і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
7 Do you find out God by searching? To perfection find out the Mighty One?
Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шео́л, — як пізна́єш її? (Sheol h7585)
9 Its measure [is] longer than earth, and broader than the sea.
її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
10 If He passes on, and shuts up, and assembles, Who then reverses it?
Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
11 For He has known men of vanity, And He sees iniquity, And one does not consider [it]!
Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
12 And empty man is bold, And man is born [as] the colt of a wild donkey.
Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
13 If you have prepared your heart, And have spread out your hands to Him,
Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
14 If iniquity [is] in your hand, put it far off, And do not let perverseness dwell in your tents.
якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
15 For then you lift up your face from blemish, And you have been firm, and do not fear.
тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
16 For you forget misery, As waters passed away you remember.
Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
17 And age rises above the noon, You fly—you are as the morning.
Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
18 And you have trusted because there is hope, And searched—in confidence you lie down,
І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
19 And you have rested, And none is causing trembling, And many have begged [at] your face;
і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
20 And the eyes of the wicked are consumed, And refuge has perished from them, And their hope [is] a breathing out of soul!”
А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
