Hebrews 9
1 It had, indeed, then (even the first dwelling place) ordinances of service, also a worldly sanctuary,
Мав же і перший заповіт постанови богослужби та земну святиню.
2 for a dwelling place was prepared, the first, in which was both the lampstand, and the table, and the Bread of the Presentation—which is called “Holy”;
Була́ бо уряджена перша скинія, яка зветься „Святе“, а в ній був світильни́к, і стіл, і жертовні хліби.
3 and after the second veil a dwelling place that is called “Holy of Holies,”
А за другою засло́ною скинія, що зветься „Святе́ Святих“.
4 having a golden censer, and the Ark of the Covenant overlaid all over with gold, in which [is] the golden pot having the manna, and the rod of Aaron that budded, and the tablets of the covenant,
Мала вона золоту кадильницю й ковче́га заповіту, усюди обку́того золотом, а в нім золота посу́дина з ма́нною, і розцві́ле жезло́ Ааро́нове та табли́ці заповіту.
5 and over it cherubim of the glory, overshadowing the propitiatory covering, concerning which we are not to particularly speak now.
А над ним херуви́ми слави, що затінювали престола благодаті, про що говорити докладно тепер не потрібно.
6 And these things having been thus prepared, into the first dwelling place, indeed, the priests go in at all times, performing the services,
При такому ж уря́дженні до першої скинії вхо́дили за́вжди священики, пра́влячи служби Богові,
7 and into the second, once in the year, only the chief priest, not apart from blood, which he offers for himself and the errors of the people.
а до другої раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він прино́сить за себе й за лю́дські провини.
8 By this the Holy Spirit was making evident that the way of the holy [places] has not yet been revealed, the first dwelling place yet having a standing,
Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія.
9 which [is] an allegory in regard to the present time, in which both gifts and sacrifices are offered, which are not able, in regard to conscience, to make perfect him who is serving,
Вона образ для ча́су теперішнього, за якого прино́сяться да́ри та жертви, що того не можуть вдоскона́лити, щодо сумління того, хто служить,
10 only on the basis of food, and drinks, and different immersions, and fleshly ordinances—until the time of reformation imposed on [them].
що тільки в потравах та в напо́ях, та в різних обмива́ннях, в уставах тілесних, — установлено їх аж до ча́су направи.
11 But Christ having come, Chief Priest of the coming good things, through the greater and more perfect dwelling place not made with hands—that is, not of this creation—
Але́ Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотво́рною, цебто не цього втво́рення,
12 neither through blood of goats and calves, but through His own blood, entered in once into the holy places, having obtained continuous redemption; (aiōnios g166)
і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набу́в вічне відку́плення. (aiōnios g166)
13 for if the blood of bulls, and goats, and ashes of a heifer, sprinkling those defiled, sanctifies to the purifying of the flesh,
Бо коли кров козлів та телят та попіл із я́лівок, як покро́пить нечистих, освячує їх на очи́щення тіла,
14 how much more will the blood of the Christ (who through the perpetual Spirit offered Himself unblemished to God) purify your conscience from dead works to serve the living God? (aiōnios g166)
скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Вічним Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому! (aiōnios g166)
15 And because of this, He is mediator of a new covenant, that [His] death having come for redemption of the transgressions under the first covenant, those called may receive the promise of the continuous inheritance, (aiōnios g166)
Тому Він — Посере́дник Ново́го Заповіту, щоб через смерть, — що була́ для відку́плення від пере́ступів, учинених за першого заповіту, — покликані прийняли́ обі́тницю вічного спа́дку. (aiōnios g166)
16 for where a covenant [is], [it is] necessary to establish the death of the [one] having made [it],
Бо де заповіт, там має відбутися смерть заповітника,
17 for a covenant is affirmed at death, since it is not in force at all when the [one] having made [it] lives,
заповіт бо важливий по мертвих, бо нічого не варт він, як живе заповітник.
18 for which reason, not even the first has been initiated apart from blood,
Тому й перший заповіт освячений був не без крови:
19 for every command having been spoken, according to law, by Moses, to all the people, having taken the blood of the calves and goats, with water, and scarlet wool, and hyssop, he sprinkled both the scroll itself and all the people,
Коли бо Мойсей сповістив усі заповіді за Зако́ном усьому наро́дові, він узяв кров козлів та телят із водою й червоною вовною та з ісопом, та й покропив і саму оту книгу, і людей,
20 saying, “This [is] the blood of the covenant that God enjoined to you,”
проказуючи: „Це кров заповіту, що його наказав для вас Бог!“
21 and he sprinkled both the Dwelling Place and all the vessels of the service with blood in like manner,
Так само і скинію, і ввесь по́суд служебний покропи́в він кров'ю.
22 and with blood almost all things are purified according to the Law, and forgiveness does not come apart from blood-shedding.
І майже все за Зако́ном кров'ю очищується, а без пролиття́ крови немає відпу́щення.
23 [It is] necessary, therefore, the pattern indeed of the things in the heavens to be purified with these, and the heavenly things themselves with better sacrifices than these;
Отож, треба було́, щоб образи небесного очищалися цими, а небесне саме кращими від оцих же́ртвами.
24 for the Christ did not enter into holy places made with hands—figures of the true—but into Heaven itself, now to be manifested in the presence of God for us;
Бо Христос увійшов не в рукотво́рну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас,
25 nor that He may offer Himself many times, even as the chief priest enters into the holy places every year with blood of others,
і не тому́, щоб часто прино́сити в жертву Себе, як первосвященик входить у святиню кожнорічно з кров'ю чужою,
26 otherwise it was necessary for Him to suffer many times from the foundation of the world, but now He has been revealed once, at the full end of the ages, for [the] annulling of sin through His sacrifice; (aiōn g165)
бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закла́дин світу, а тепер Він з'явився один раз на схи́лку віків, щоб власною жертвою знищити гріх. (aiōn g165)
27 and as it is reserved for men to die once, and after this—judgment,
І як лю́дям призна́чено вмерти один раз, потім же суд,
28 so also the Christ, having been offered once to bear the sins of many, will appear a second time, apart from a sin-offering, for salvation to those waiting for Him!
так і Христос один раз був у жертву прине́сений, щоб „поне́сти гріхи багатьох“, і не в справі гріха другий раз з'явитися тим, хто чекає Його на спасі́ння.
