Hebrews 6
1 For this reason, having left the word of the beginning of the Christ, we may advance to perfection, not laying again a foundation of conversion from dead works, and of faith on God,
Тому́ полиші́мо поча́тки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо зно́ву засади покая́ння від мертвих учинків та про віру в Бога,
2 of the teaching of immersions, also of laying on of hands, also of [the] resurrection of the dead, and of continuous judgment, (aiōnios g166)
Науки про хрищення, про поклада́ння рук, про воскресі́ння мертвих та вічний суд. (aiōnios g166)
3 and this we will do, if God may permit,
Зробимо й це, коли Бог дозволить.
4 for [it is] impossible for those once enlightened, having also tasted of the heavenly gift, and having become partakers of the Holy Spirit,
Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного да́ру, і стали уча́сниками Духа Святого,
і скуштували доброго Божого Слова та сили майбу́тнього віку, (aiōn g165)
6 and having fallen away, to renew [them] again to conversion, having crucified to themselves the Son of God again, and exposed to public shame.
та й відпали, знов відновляти покая́нням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.
7 For the earth, having drunk in the rain coming on it many times, and is bringing forth herbs fit for those because of whom it is also dressed, partakes of blessing from God,
Бо земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і виро́щує, — вона благословення від Бога приймає.
8 but that which is bearing thorns and briers [is] disapproved of, and near to cursing, whose end [is] for burning;
Але та, що приносить те́рня й будя́ччя, — непотрібна вона та близька́ до прокля́ття, а кінець її — спа́лення.
9 but we are persuaded, concerning you, beloved, the things that are better, and accompanying salvation, though even thus we speak,
Та ми сподіва́ємось, любі, кращого про вас, що спасі́ння тримаєтеся, хоч говоримо й так.
10 for God is not unrighteous to forget your work, and the labor of love that you showed to His Name, having ministered to the holy ones and ministering;
Та не є Бог несправедливий, щоб забути ді́ло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я́ Його ви, що святим послужили та служите.
11 and we desire each one of you to show the same diligence, to the full assurance of the hope to the end,
Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,
12 that you may not become slothful, but followers of those who through faith and patient endurance are inheriting the promises.
щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обі́тниці вспадко́вує вірою та терпеливістю.
13 For God, having made promise to Abraham, seeing He was not able to swear by [any] greater, swore by Himself,
Бо Бог, обі́тницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим покля́стися, поклявся Сам Собою,
14 saying, “Blessing I will indeed bless you, and multiplying I will multiply you”;
говорячи: „Поблагословити — Я ко́нче тебе поблагословлю́, та розмножити — розмножу тебе!“
15 and so, having patiently endured, he obtained the promise;
І, терплячи довго отак, Авраа́м оде́ржав обі́тницю.
16 for men swear by the greater, and the oath [is] for confirmation of the end of all their controversy,
Бо люди клянуться вищим, і клятва на стве́рдження кінчає всяку їхню суперечку.
17 in which God, more abundantly willing to show to the heirs of the promise the immutability of His counsel, interposed by an oath,
Тому й Бог, хотівши перева́жно показати спадкоє́мцям обі́тниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,
18 that through two immutable things, in which [it is] impossible for God to lie, we may have a strong comfort, having fled for refuge, to lay hold on the hope being set before [us],
щоб у двох тих незмінних реча́х, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,
19 which we have, as an anchor of the soul, both sure and steadfast, and entering into that within the veil,
що вони для душі як котви́ця, міцна та безпечна, що аж до сере́дини входить за заслону,
