Genesis 8
1 And God remembers Noah, and every living thing, and all the livestock which [are] with him in the Ark, and God causes a wind to pass over the earth, and the waters subside,
І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину́ та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, — і вода заспоко́їлась.
2 and the fountains of the deep and the network of the heavens are closed, and the shower is restrained from the heavens.
І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся.
3 And the waters return from off the earth, going on and returning; and the waters are lacking at the end of one hundred and fifty days.
І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях.
4 And the Ark rests, in the seventh month, on the seventeenth day of the month, on mountains of Ararat;
А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
5 and the waters have been going and decreasing until the tenth month; in the tenth [month], on the first of the month, the heads of the mountains appeared.
І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
6 And it comes to pass, at the end of forty days, that Noah opens the window of the Ark which he made,
І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
7 and he sends forth the raven, and it goes out, going out and turning back until the drying of the waters from off the earth.
І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
8 And he sends forth the dove from him to see whether the waters have been lightened from off the face of the ground,
І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі.
9 and the dove has not found rest for the sole of her foot, and she turns back to him, to the Ark, for waters [are] on the face of all the earth, and he puts out his hand, and takes her, and brings her in to him, into the Ark.
Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
10 And he stays yet seven more days, and adds to send forth the dove from the Ark;
І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
11 and the dove comes to him at evening, and behold, an olive leaf [is] torn off in her mouth; and Noah knows that the waters have been lightened from off the earth.
І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
12 And he stays yet seven more days, and sends forth the dove, and it did not add to return to him anymore.
І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
13 And it comes to pass in the six hundredth and first year, in the first [month], on the first of the month, the waters have been dried from off the earth; and Noah turns aside the covering of the Ark, and looks, and behold, the face of the ground has been dried.
І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
14 And in the second month, on the twenty-seventh day of the month, the earth has become dry.
А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля.
15 And God speaks to Noah, saying, “Go out from the Ark, you, and your wife, and your sons, and your sons’ wives with you;
І промовив Ноєві Господь, кажучи:
16 every living thing that [is] with you, of all flesh, among bird, and among livestock, and among every creeping thing which is creeping on the earth, bring out with you;
„Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.
17 and they have teemed in the earth, and been fruitful, and have multiplied on the earth.”
Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“.
18 And Noah goes out, and his sons, and his wife, and his sons’ wives with him;
І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.
19 every beast, every creeping thing, and every bird; every creeping thing on the earth, after their families, have gone out from the Ark.
Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони.
20 And Noah builds an altar to YHWH, and takes from every clean beast and from every clean bird, and causes burnt-offerings to ascend on the altar;
І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення.
21 and YHWH smells the refreshing fragrance, and YHWH says to His heart, “I do not continue to disfavor the ground because of man anymore, though the imagination of the heart of man [is] evil from his youth; and I do not continue to strike all living anymore, as I have done;
І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
22 during all [the] days of the earth, seed-time and harvest, and cold and heat, and summer and winter, and day and night never cease.”
Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“
A Dove is Sent Forth from the Ark
