Ecclesiastes 4
1 And I have turned, and I see all the oppressions that are done under the sun, and behold, the tear of the oppressed, and they have no comforter; and at the hand of their oppressors [is] power, and they have no comforter.
І знов я побачив всі у́тиски, що чинились під сонцем, — і сльоза́ ось ути́скуваних, та немає для них потіши́теля, і наси́лля з руки, що їх гно́блять, і немає для них потіши́теля.
2 And I am praising the dead who have already died above the living who are yet alive.
І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепе́р.
3 And better than both of them [is] he who has not yet been, in that he has not seen the evil work that has been done under the sun.
А краще від них від обох тій люди́ні, що досі іще не була́, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем!
4 And I have seen all the labor, and all the benefit of the work, because for it a man is the envy of his neighbor. Even this [is] vanity and distress of spirit.
І я бачив ввесь труд та ввесь у́спіх учи́нку, виклика́є заздрість одно́го до о́дного, — і це все марно́та та ло́влення вітру!.
5 The fool is clasping his hands, and eating his own flesh:
Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере́ своє тіло, —
6 “Better [is] a handful [with] quietness, than two handfuls [with] labor and distress of spirit.”
краща повна долоня споко́ю за повні дві жмені кло́поту та за ло́влення вітру!
7 And I have turned, and I see a vain thing under the sun:
І зно́ву я бачив марно́ту під сонцем:
8 There is one, and there is not a second; even son or brother he has not, and there is no end to all his labor! His eye also is not satisfied with riches, and [he does not say], “For whom am I laboring and bereaving my soul of good?” This also is vanity, it is a sad travail.
Буває само́тній, і не має ніко́го він іншого, сина чи брата у ньо́го нема, та немає кінця всьому зуси́ллю його, і не наси́титься око багатством його, і він не пові́сть: „Та для кого дба́ю і позбавляю добра свою душу?“Марно́та й оце, і даремна робота воно.
9 The two [are] better than the one, in that they have a good reward by their labor.
Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій,
10 For if they fall, the one raises up his companion, but woe to the one who falls and there is not a second to raise him up!
і якби вони впали, піді́йме одне́ свого друга! Та горе одно́му, як він упаде́, й нема дру́гого, щоб підве́сти його.
11 Also, if two lie down, then they have heat, but how has one heat?
Також коли вдвох покладу́ться, то тепло їм буде, а я́к же зогрі́тись одно́му?
12 And if the one strengthens himself, the two stand against him; and the threefold cord is not quickly broken.
А коли б хто напав на одно́го, то вдвох вони стануть на нього, — і нитка потрійна не скоро пірве́ться!
13 Better is a poor and wise youth than an old and foolish king, who has not known to be warned anymore.
Ліпший убогий та мудрий юна́к, аніж цар стари́й та нерозумний, що вже осторо́г не приймає,
14 For from a house of prisoners he has come out to reign, for even in his own kingdom he has been poor.
бо виходить юнак і з в'язни́ці, щоб зацарюва́ти, хоч у царстві своїм народивсь він убогим!
15 I have seen all the living, who are walking under the sun, with the second youth who stands in his place;
Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, на боці цього́ юнака́, — цього дру́гого, що став він на місце його.
16 there is no end to all the people, to all who were before them; also, the latter do not rejoice in him. Surely this also is vanity and distress of spirit.
Немає кінця всьому лю́дові, всьо́му, що був перед ним, та й насту́пні не втішаться ним, — бо й це теж марно́та та ло́влення вітру!
