Acts 4
1 And as they are speaking to the people, there came to them the priests, and the magistrate of the temple, and the Sadducees—
А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,
2 being grieved because of their teaching the people, and preaching in Jesus the resurrection out of the dead—
обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.
3 and they laid hands on them, and put them in custody until the next day, for it was evening already;
І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.
4 and many of those hearing the word believed, and the number of the men became, as it were, five thousand.
І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.
5 And it came to pass the next day, there were gathered together of them the rulers, and elders, and scribes, to Jerusalem,
І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,
6 and Annas the chief priest, and Caiaphas, and John, and Alexander, and as many as were of the family of the chief priest,
і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.
7 and having set them in the midst, they were inquiring, “In what power, or in what name did you do this?”
І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“
8 Then Peter, having been filled with the Holy Spirit, said to them: “Rulers of the people, and elders of Israel,
Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!
9 if we are examined today concerning the good deed to the ailing man, by whom he has been saved,
Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -
10 be it known to all of you, and to all the people of Israel, that in the Name of Jesus Christ of Nazareth, whom you crucified, whom God raised out of the dead, in Him has this one stood by before you whole.
нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!
11 This is the stone that was set at nothing by you—the builders, that became head of a corner;
Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“
12 and there is not salvation in any other, for there is no other name under Heaven that has been given among men, in which it is required of us to be saved.”
І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.
13 And beholding the openness of Peter and John, and having perceived that they are illiterate men and commoners, they were wondering—they were also taking knowledge of them that they had been with Jesus—
А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.
14 and seeing the man standing with them who has been healed, they had nothing to say against [it],
Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.
15 and having commanded them to go away out of the Sanhedrin, they took counsel with one another,
І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,
16 saying, “What will we do to these men? Because that, indeed, a notable sign has been done through them [is] apparent to all those dwelling in Jerusalem, and we are not able to deny [it];
говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.
17 but that it may spread no further toward the people, let us strictly threaten them to no longer speak in this Name to any man.”
Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.
18 And having called them, they charged them not to speak at all, nor to teach, in the Name of Jesus,
І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.
19 and Peter and John answering to them said, “Whether it is righteous before God to listen to you rather than to God, judge;
І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?
20 for we cannot but speak what we saw and heard.”
Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“
21 And they having further threatened [them], let them go, finding no way how they may punish them, because of the people, because all were glorifying God for that which has been done,
А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.
22 for above forty years of age was the man on whom had been done this sign of the healing.
Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.
23 And being let go, they went to their own friends, and declared whatever the chief priests and the elders said to them,
Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.
24 and they having heard, lifted up the voice to God with one accord and said, “LORD, You [are] God, who made the heaven, and the earth, and the sea, and all that [are] in them,
Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!
25 who, through the mouth of Your servant David, said, Why did nations rage, and peoples meditate vain things?
Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?
26 The kings of the earth stood up, and the rulers were gathered together against the LORD and against His Christ;
Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.
27 for gathered together of a truth against Your holy child Jesus, whom You anointed, were both Herod and Pontius Pilate, with nations and peoples of Israel,
Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,
28 to do whatever Your hand and Your counsel determined before to come to pass.
учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.
29 And now, LORD, look on their threatenings, and grant to Your servants to speak Your word with all freedom,
І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,
30 in the stretching forth of Your hand, for healing, and signs, and wonders, to come to pass through the Name of Your holy child Jesus.”
коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Отрока Ісуса“.
31 And they having prayed, the place was shaken in which they were gathered together, and they were all filled with the Holy Spirit, and were speaking the word of God with freedom,
Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!
32 and of the multitude of those who believed, the heart and the soul were one, and not one was saying that anything of the things he had was his own, but all things were in common to them.
А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.
33 And with great power the apostles were giving the testimony to the resurrection of the Lord Jesus, great grace was also on them all,
І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!
34 for there was not anyone among them who lacked, for as many as were possessors of fields, or houses, selling [them], were bringing the prices of the thing sold,
Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,
35 and were laying them at the feet of the apostles, and distribution was being made to each according as anyone had need.
та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.
36 And Joses, who was surnamed by the apostles Barnabas—which is, having been interpreted, Son of Comfort—a Levite, of Cyprus by birth,
Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“— був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,
37 a field being his, having sold [it], brought the money and laid [it] at the feet of the apostles.
мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.
