Acts 4
1 And as they are speaking to the people, there came to them the priests, and the magistrate of the temple, and the Sadducees—
Поки Петро та Іван говорили до народу, підійшли до них священники, начальник храмової охорони та садукеї.
2 being grieved because of their teaching the people, and preaching in Jesus the resurrection out of the dead—
Вони були дуже незадоволені тим, що Петро та Іван навчали народ та звіщали воскресіння з мертвих в Ісусі.
3 and they laid hands on them, and put them in custody until the next day, for it was evening already;
Вони схопили їх та кинули у в’язницю до ранку, бо вже був вечір.
4 and many of those hearing the word believed, and the number of the men became, as it were, five thousand.
Багато з тих, що чули слово, увірували; і число віруючих збільшилося до п’яти тисяч.
5 And it came to pass the next day, there were gathered together of them the rulers, and elders, and scribes, to Jerusalem,
Наступного дня керівники, старійшини та книжники зібралися разом у Єрусалимі.
6 and Annas the chief priest, and Caiaphas, and John, and Alexander, and as many as were of the family of the chief priest,
Там були первосвященник Анна, Каяфа, Іван, Олександр та інші з роду первосвященників.
7 and having set them in the midst, they were inquiring, “In what power, or in what name did you do this?”
Вони поставили Петра та Івана посередині та запитали: ―Якою силою або чиїм ім’ям ви зробили це?
8 Then Peter, having been filled with the Holy Spirit, said to them: “Rulers of the people, and elders of Israel,
Тоді Петро, сповнений Духом Святим, сказав їм: ―Начальники народу та старійшини!
9 if we are examined today concerning the good deed to the ailing man, by whom he has been saved,
Якщо ви сьогодні вимагаєте відповіді від нас за добрий вчинок, зроблений хворій людині, і питаєте, як її було зцілено,
10 be it known to all of you, and to all the people of Israel, that in the Name of Jesus Christ of Nazareth, whom you crucified, whom God raised out of the dead, in Him has this one stood by before you whole.
тоді ви та весь народ Ізраїлю мусите знати: ім’ям Ісуса Христа з Назарета, Якого ви розіп’яли і Якого Бог воскресив із мертвих, цей чоловік стоїть перед вами зцілений.
11 This is the stone that was set at nothing by you—the builders, that became head of a corner;
Ісус – «Камінь, відкинутий вами, будівничими, Що став наріжним каменем».
12 and there is not salvation in any other, for there is no other name under Heaven that has been given among men, in which it is required of us to be saved.”
Немає ні в кому іншому спасіння, бо немає під небом іншого імені, даного людям, яким ми маємо бути спасенні.
13 And beholding the openness of Peter and John, and having perceived that they are illiterate men and commoners, they were wondering—they were also taking knowledge of them that they had been with Jesus—
Побачивши сміливість Петра та Івана й зрозумівши, що це звичайні та неосвічені люди, здивувалися та усвідомили, що вони були з Ісусом.
14 and seeing the man standing with them who has been healed, they had nothing to say against [it],
Але оскільки бачили, що біля них стоїть зцілений, не могли їм нічого заперечити.
15 and having commanded them to go away out of the Sanhedrin, they took counsel with one another,
Тоді наказали їм вийти із Синедріону та почали радитися між собою, кажучи:
16 saying, “What will we do to these men? Because that, indeed, a notable sign has been done through them [is] apparent to all those dwelling in Jerusalem, and we are not able to deny [it];
«Що ж нам робити з цими людьми? Адже всі жителі Єрусалима знають, що через них відбулося явне знамення, і ми не можемо цього спростувати.
17 but that it may spread no further toward the people, let us strictly threaten them to no longer speak in this Name to any man.”
Однак щоб це не поширювалося далі серед народу, накажімо їм більше не говорити про це ім’я жодній людині».
18 And having called them, they charged them not to speak at all, nor to teach, in the Name of Jesus,
І, покликавши їх, заборонили говорити й навчати в ім’я Ісуса.
19 and Peter and John answering to them said, “Whether it is righteous before God to listen to you rather than to God, judge;
Але Петро та Іван відповіли їм: «Розсудіть самі, чи справедливо перед Богом слухати більше вас, ніж Бога?
20 for we cannot but speak what we saw and heard.”
Адже ми не можемо мовчати про те, що чули та бачили».
21 And they having further threatened [them], let them go, finding no way how they may punish them, because of the people, because all were glorifying God for that which has been done,
Пригрозивши їм ще раз, вони відпустили їх, бо не знайшли способу, як їх покарати, оскільки весь народ прославляв Бога за те, що сталося.
22 for above forty years of age was the man on whom had been done this sign of the healing.
Чоловік, з яким сталося це знамення зцілення, мав більше сорока років.
23 And being let go, they went to their own friends, and declared whatever the chief priests and the elders said to them,
Коли їх відпустили, вони пішли до своїх і розповіли, що їм сказали первосвященники та старійшини.
24 and they having heard, lifted up the voice to God with one accord and said, “LORD, You [are] God, who made the heaven, and the earth, and the sea, and all that [are] in them,
Почувши це, усі звернулися разом до Бога, кажучи: «Владико! Ти створив небеса, землю, море й усе, що в них.
25 who, through the mouth of Your servant David, said, Why did nations rage, and peoples meditate vain things?
Ти промовив Святим Духом через вуста Давида, нашого батька й Твого служителя: „Чому бентежаться народи і племена задумують марне?
26 The kings of the earth stood up, and the rulers were gathered together against the LORD and against His Christ;
Повстають царі землі, і можновладці гуртуються разом проти Господа й проти Його Помазанця“.
27 for gathered together of a truth against Your holy child Jesus, whom You anointed, were both Herod and Pontius Pilate, with nations and peoples of Israel,
Бо справді об’єдналися в цьому місті Ірод і Понтій Пилат разом з язичниками та народом Ізраїлю проти Твого святого Слуги Ісуса, Якого Ти помазав.
28 to do whatever Your hand and Your counsel determined before to come to pass.
Вони зробили те, що Твоя рука й Твоя воля визначили заздалегідь, щоб здійснилося.
29 And now, LORD, look on their threatenings, and grant to Your servants to speak Your word with all freedom,
І тепер, Господи, подивися на їхні погрози і дай рабам Твоїм з усією сміливістю звіщати Твоє Слово.
30 in the stretching forth of Your hand, for healing, and signs, and wonders, to come to pass through the Name of Your holy child Jesus.”
Простягни руку Свою та зцілюй хворих, роби чудеса та знамення через ім’я Твого святого Слуги Ісуса!»
31 And they having prayed, the place was shaken in which they were gathered together, and they were all filled with the Holy Spirit, and were speaking the word of God with freedom,
Після того, як вони помолилися, місце, де вони знаходились, затремтіло, усі наповнилися Святим Духом і сміливо почали звіщати Слово Боже.
32 and of the multitude of those who believed, the heart and the soul were one, and not one was saying that anything of the things he had was his own, but all things were in common to them.
Уся спільнота віруючих була єдина серцем і душею. Ніхто не казав, що його майно належить тільки йому, але все в них було спільне.
33 And with great power the apostles were giving the testimony to the resurrection of the Lord Jesus, great grace was also on them all,
Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса, і велика благодать була на всіх.
34 for there was not anyone among them who lacked, for as many as were possessors of fields, or houses, selling [them], were bringing the prices of the thing sold,
Серед них не було нужденних, бо власники земель та будинків продавали їх, приносили отримані гроші
35 and were laying them at the feet of the apostles, and distribution was being made to each according as anyone had need.
та клали їх до ніг апостолів. Ці гроші розподілялися кожному за його потребою.
36 And Joses, who was surnamed by the apostles Barnabas—which is, having been interpreted, Son of Comfort—a Levite, of Cyprus by birth,
Йосиф, якого апостоли звали Варнавою (що перекладається як «син утіхи»), левіт, родом із Кіпру,
37 a field being his, having sold [it], brought the money and laid [it] at the feet of the apostles.
який володів ділянкою землі, продав її та приніс гроші й поклав їх до ніг апостолів.
