Acts 23
1 And Paul having earnestly beheld the Sanhedrin, said, “Men, brothers, I have lived to God in all good conscience to this day”;
І вп'явся очима Павло на той синедріо́н і промовив: „Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлі́нням!“
2 and the chief priest Ananias commanded those standing by him to strike him on the mouth,
Але первосвященик Ана́ній звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по уста́х.
3 then Paul said to him, “God is about to strike you, you whitewashed wall, and you sit judging me according to the Law, and violating law, order me to be struck!”
Тоді промовив до нього Павло: „Тебе битиме Бог, ти сті́но побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Зако́ном, а наказуєш бити мене проти Зако́ну?“
4 And those who stood by said, “Do you revile the chief priest of God?”
А присутні сказали: „То ти Божому первосвященикові лихосло́виш?“
5 And Paul said, “I did not know, brothers, that he is chief priest, for it has been written: You will not speak evil of the ruler of your people”;
І промовив Павло: „Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихосло́в“.
6 and Paul having known that one part are Sadducees, and the other Pharisees, cried out in the Sanhedrin, “Men, brothers, I am a Pharisee—son of a Pharisee—concerning [the] hope and resurrection of [the] dead I am judged.”
І Павло, спостерігши, що частина одна — саддуке́ї, а друга — фарисеї, покликнув у синедріоні: „Мужі-браття, — я фарисей, і син фарисея. За наді́ю на воскресіння мертвих мене судять!“
7 And he having spoken this, there came a dissension of the Pharisees and of the Sadducees, and the crowd was divided,
Якже він це промовив, колотне́ча постала поміж саддуке́ями та фарисеями, — і розділи́лась юрба́.
8 for Sadducees, indeed, say there is no resurrection, nor messenger, nor spirit, but Pharisees confess both.
Саддуке́ї бо тве́рдять, що немає воскресіння, ані а́нгола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.
9 And there came a great cry, and the scribes of the Pharisees’ part having arisen, were striving, saying, “We find no evil in this man; and if a spirit spoke to him, or a messenger, we may not fight against God”;
І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали́ сперечатися, кажучи: „У чоловікові цьому ми жодного ли́ха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи ангол, не противмося Богові“.
10 and a great dissension having come, the chief captain having been afraid lest Paul may be pulled to pieces by them, commanded the army, having gone down, to seize him out of their midst, and to bring [him] into the stronghold.
А коли колотне́ча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів вояка́м увійти та забрати його з-поміж них, і відве́сти в форте́цю.
11 And on the following night, the LORD having stood by him, said, “Take courage, Paul, for as you fully testified [to] the things concerning Me at Jerusalem, so you must also testify at Rome.”
А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: „Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкува́ти й у Римі!“
12 And day having come, certain of the Jews having made a concourse, cursed themselves, saying neither to eat nor to drink until they may kill Paul;
А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву скла́ли, говорячи, що ні їсти, ні пити не бу́дуть, аж доки Павла́ не заб'ють!
13 and they were more than forty who made this conspiracy by oath,
А тих, що закляття таке покла́ли, було більш сорока́.
14 who having come near to the chief priests and to the elders said, “With a curse we accursed ourselves—to taste nothing until we have killed Paul;
І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: „Ми клятву скла́ли нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!
15 now, therefore, you, signify to the chief captain, with the Sanhedrin, that tomorrow he may bring him down to you, as being about to know more exactly the things concerning him; and we, before his coming near, are ready to put him to death.”
Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він набли́зиться, готові забити його“.
16 And the son of Paul’s sister having heard of the lying in wait, having gone and entered into the stronghold, told Paul,
Як зачув же сестрі́нець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у форте́цю, і Павла́ завідо́мив.
17 and Paul having called near one of the centurions, said, “Lead this young man to the chief captain, for he has something to tell him.”
Павло ж зараз покликав одно́го з сотників, та й сказав: „Цього юнака́ запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати“.
18 He indeed, then, having taken him, brought him to the chief captain and says, “The prisoner Paul, having called me near, asked [me] to bring to you this young man, having something to say to you.”
Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: „Павло в'язень покликав мене, і просив запрова́дити до тебе цього юнака́, що має тобі щось сказати“.
19 And the chief captain having taken him by the hand, and having withdrawn by themselves, inquired, “What is that which you have to tell me?”
І взяв тисяцький того за руку, і на́бік відвів і спитав: „Що́ ти маєш звістити мені?“
20 And he said, “The Jews agreed to request you, that tomorrow you may bring down Paul to the Sanhedrin, as being about to inquire something more exactly concerning him;
А той розповів: „Змову склали юдеї, — просити тебе, щоб ти взавтра до синедріо́ну Павла припрова́див, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.
21 you, therefore, may you not yield to them, for there more than forty men of them lie in wait for him, who cursed themselves—not to eat nor to drink until they kill him, and now they are ready, waiting for the promise from you.”
Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву скла́ли ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють. І тепер он готові вони, і чекають твого прире́чення“.
22 The chief captain, then, indeed, let the young man go, having charged [him], “Tell no one that you have shown these things to me”;
Тоді тисяцький відпустив юнака́, наказавши йому — „не розповіда́ти ані о́дному, що мені ти це ви́явив.“
23 and having called a certain two of the centurions near, he said, “Make ready two hundred soldiers, that they may go on to Caesarea, and seventy horsemen, and two hundred spearmen, from the third hour of the night;
І він закли́кав якихось двох із сотників, і наказав: „Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотників сімдеся́т, та дві сотні стрільців.
24 also provide beasts, that, having set Paul on, they may bring him safe to Felix the governor”;
Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фе́лікса.
25 he having written a letter after this description:
І листа написав він такого ось змісту:
26 “Claudius Lysias, to the most noble governor Felix, greetings:
„Кла́вдій Лі́сій намісникові вседостойному Фе́ліксові — поздоро́влення!
27 This man having been taken by the Jews, and being about to be killed by them—having come with the army, I rescued him, having learned that he is a Roman;
Цього мужа, що його юдеї схопи́ли були́ та хотіли забити, урятував я, із вояка́ми прийшовши, довідавшися, що він ри́млянин.
28 and intending to know the cause for which they were accusing him, I brought him down to their Sanhedrin,
І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржа́ли, та й привів був його до їхнього синедріо́ну.
29 whom I found accused concerning questions of their law, and having no accusation worthy of death or bonds;
Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Зако́ну, і що провини не має він жа́дної, ва́ртої смерти або ланцюгі́в.
30 and a plot having been intimated to me against this man—about to be of the Jews—I sent to you at once, having also given command to the accusers to say the things against him before you; be strong.”
Як доне́сли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позива́льникам, щоб перед тобою сказали, що́ мають на нього. Будь здоровий!“
31 Then, indeed, the soldiers according to that directed them, having taken up Paul, brought him through the night to Antipatris,
Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла́, і вночі попровадили в Антипатри́ду.
32 and on the next day, having permitted the horsemen to go on with him, they returned to the stronghold;
А другого дня, полишивши кінно́тчиків, щоб ішли з ним, у форте́цю вони повернулись.
33 those having entered into Caesarea, and delivered the letter to the governor, also presented Paul to him.
А ті прибули́ в Кесарі́ю, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.
34 And the governor having read [it], and inquired of what province he is, and understood that [he is] from Cilicia;
Намісник листа прочитав і спитав, із якого він кра́ю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:
35 “I will hear you,” he said, “when your accusers may also have come”; he also commanded him to be kept in the Praetorium of Herod.
„Я тебе переслухаю, як при́йдуть і твої позива́льники“. І звелів стерегти його в Іродовому Прето́рії.
