2 Corinthians 2
1 And I decided this to myself, not to come again to you in sorrow,
А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.
2 for if I make you sorry, then who is he who is making me glad, except he who is made sorry by me?
Бо коли я засму́чую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмути́в?
3 And I wrote to you this same thing, that having come, I may not have sorrow from them of whom it was necessary [for] me to have joy, having confidence in you all, that my joy is of you all,
І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися нале́жало, про всіх вас бувши певний, що радість моя — то радість усіх вас!
4 for out of much tribulation and pressure of heart I wrote to you through many tears, not that you might be made sorry, but that you might know the love that I have more abundantly toward you.
Бо з великого горя та з ту́ги сердечної я написав вам з рясни́ми слізьми́ не на те, щоб були ви засму́чені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!
5 And if anyone has caused sorrow, he has not caused sorrow to me, but in part, that I may not burden you all;
А як хто засмутив, не мене засмутив, а поча́сти — щоб не пригніти́ти — і всіх вас.
6 sufficient to such a one is this punishment, that [is] by the greater part,
До́сить такому кара́ння того, що від багатьох,
7 so that, on the contrary, [it is] rather for you to forgive and to comfort, lest by over abundant sorrow such a one may be swallowed up;
через те навпаки́, — краще простити й поті́шити, щоб смуток великий його не поже́р.
8 for this reason, I call on you to confirm love to him,
Через те вас благаю: зміцніть до нього любов!
9 for this also I wrote, that I might know your proof, whether you are obedient in regard to all things.
Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш до́свід, чи в усім ви слухня́ні.
10 And to whom you forgive anything—I also; for I also, if I have forgiven anything, to whom I have forgiven [it], because of you—in the person of Christ—[I forgive it, ]
А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа,
11 that we may not be over-reached by Satan, for we are not ignorant of his schemes.
щоб нас сатана не перехитрував, — відо́мі бо нам його задуми!
12 And having come to Troas for the good news of the Christ, and a door having been opened to me in the LORD,
А коли я прийшов до Троа́ди звіщати Христову Єва́нгелію, і були двері для мене відчинені в Господі,
13 I have not had rest to my spirit, on my not finding my brother Titus, but having taken leave of them, I went forth to Macedonia;
не мав я споко́ю для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію.
14 and to God [is] thanks, who at all times is leading us in triumph in the Christ, and the fragrance of His knowledge He is revealing through us in every place;
А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запа́шність знання́ про Себе через нас виявляє на всякому місці!
15 we are a refreshing fragrance to God because of Christ, in those being saved, and in those being lost;
Ми бо для Бога Христова запа́шність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть,
16 to one, indeed, a fragrance of death to death, and to the other, a fragrance of life to life; and who is sufficient for these things?
для одних бо смертельна запа́шність на смерть, а для других запа́шність життє́ва в життя. І хто здатен на це?
17 For we are not as the many, adulterating the word of God, but as of sincerity—but as of God; in the presence of God, in Christ we speak.
Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!
