2 Corinthians 2
1 And I decided this to myself, not to come again to you in sorrow,
Я вирішив собі не приходити до вас знову зі скорботою.
2 for if I make you sorry, then who is he who is making me glad, except he who is made sorry by me?
Адже якщо я вас засмучую, то хто тоді мене звеселить, як не той, кого я засмутив?
3 And I wrote to you this same thing, that having come, I may not have sorrow from them of whom it was necessary [for] me to have joy, having confidence in you all, that my joy is of you all,
Я написав вам так, щоб, прийшовши, не засмутитися через тих, за кого мав би радіти, адже я впевнений щодо всіх вас, що моя радість – це й ваша радість також.
4 for out of much tribulation and pressure of heart I wrote to you through many tears, not that you might be made sorry, but that you might know the love that I have more abundantly toward you.
Бо я написав вам із великою скорботою, болем у серці та слізьми на очах не для того, щоб ви засмучувались, але щоб пізнали мою надмірну любов до вас.
5 And if anyone has caused sorrow, he has not caused sorrow to me, but in part, that I may not burden you all;
Якщо ж хтось і засмутив, то засмутив не мене, а певною мірою, щоб не перебільшити, усіх вас.
6 sufficient to such a one is this punishment, that [is] by the greater part,
Йому достатньо того покарання, яке [він отримав] від більшості.
7 so that, on the contrary, [it is] rather for you to forgive and to comfort, lest by over abundant sorrow such a one may be swallowed up;
Тож краще вам його пробачити та підбадьорити, щоб його не охопив смуток.
8 for this reason, I call on you to confirm love to him,
Тому я закликаю вас виявити до нього любов.
9 for this also I wrote, that I might know your proof, whether you are obedient in regard to all things.
Бо я написав вам ще й для того, щоб пізнати вашу стійкість, чи ви слухняні в усьому.
10 And to whom you forgive anything—I also; for I also, if I have forgiven anything, to whom I have forgiven [it], because of you—in the person of Christ—[I forgive it, ]
Кого пробачаєте ви, того [пробачаю] і я. Бо те, що я простив, якщо й простив щось, то заради вас перед Христом,
11 that we may not be over-reached by Satan, for we are not ignorant of his schemes.
щоб не дозволити сатані нас перехитрити, адже ми розуміємо його задуми.
12 And having come to Troas for the good news of the Christ, and a door having been opened to me in the LORD,
Коли я прибув до Троади заради Доброї Звістки Христа і мені були відкриті двері Господом,
13 I have not had rest to my spirit, on my not finding my brother Titus, but having taken leave of them, I went forth to Macedonia;
то я не мав спокою в дусі, бо не знайшов там Тита, свого брата. Тож, попрощавшись із ними, я пішов до Македонії.
14 and to God [is] thanks, who at all times is leading us in triumph in the Christ, and the fragrance of His knowledge He is revealing through us in every place;
Але подяка Богові, Який завжди робить нас переможцями в Христі й повсюди розповсюджує через нас пахощі Свого пізнання.
15 we are a refreshing fragrance to God because of Christ, in those being saved, and in those being lost;
Адже ми для Бога – Христові пахощі між спасенними та тими, що гинуть.
16 to one, indeed, a fragrance of death to death, and to the other, a fragrance of life to life; and who is sufficient for these things?
Для одних ми запах смерті, а для інших – запах життя. І хто на це здатний?
17 For we are not as the many, adulterating the word of God, but as of sincerity—but as of God; in the presence of God, in Christ we speak.
Бо ми, на відміну від багатьох, не наживаємося на Слові Божому, але говоримо щиро – як від Бога, перед Богом, у Христі.
