1 Peter 3
1 Wives, be subject to your own husbands in like manner, that even if some are disobedient to the word, they may be won through the behavior of the wives without the word,
Так само дружи́ни, — корі́ться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не ко́риться слову, були приєднані без слова пово́дженням дружи́н,
2 having beheld your pure behavior in fear,
як побачать ваше пово́дження чисте в страху́.
3 whose adorning—let it not be that which is outward, of braiding of hair, and of putting around of things of gold, or of putting on of garments,
А окрасою їм нехай буде не зовнішнє, — запліта́ння волосся та наві́шання золота або вбира́ння одеж,
4 but—the hidden man of the heart, by the incorruptible [thing] of the meek and quiet spirit, which is of great value before God,
але захо́вана люди́на серця в нетлінні ла́гідного й мовчазно́го духа, що дорогоцінне перед Богом.
5 for thus once also the holy women who hoped on God were adorning themselves, being subject to their own husbands,
Бо так само колись прикраша́ли себе й святі ті жінки́, що клали надію на Бога й кори́лись своїм чоловікам.
6 as Sarah was obedient to Abraham, calling him “lord,” of whom you became daughters, doing good, and not fearing any terror.
Так Сара корилась Авраамові, і паном його називала. А ви — її діти, коли добро робите та не лякаєтесь жа́дного стра́ху.
7 Husbands, in like manner, dwelling with [them], according to knowledge, as to a weaker vessel—to the wife—imparting honor, as also being heirs together of the grace of life, that your prayers are not hindered.
Чоловіки, — так само живіть ра́зом із дружи́нами за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною, і виявляйте їм честь, бо й вони є співспадкоє́миці благода́ті життя, щоб не спинялися ваші моли́тви.
8 And finally, be all of one mind, having fellow-feeling, loving as brothers, compassionate, courteous,
Наре́шті ж, будьте всі одноду́мні, спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі.
9 not giving back evil for evil, or reviling for reviling, but on the contrary, blessing, having known that you were called to this, that you may inherit a blessing;
Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, — благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкува́ли благослове́ння.
10 for “he who is willing to love life, and to see good days, let him guard his tongue from evil, and his lips—not to speak guile;
„Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай здержить свого язика́ від лихого та у́ста свої від гово́рення пі́дступу.
11 let him turn aside from evil, and do good, let him seek peace and pursue it;
Ухиляйся від злого та добре чини, шукай миру й женися за ним!
12 because the eyes of the LORD [are] on the righteous, and His ears—to their supplication, but the face of the LORD [is] against those doing evil”;
Бо очі Господні — до праведних, а ву́ха Його — до їхніх прохань, а Господнє лице проти тих, хто чинить лихе!“
13 and who [is] he who will be doing you evil, if you may become imitators of Him who is good?
І хто заподі́є вам зле, коли будете ви оборонцями доброго?
14 But if you also should suffer because of righteousness, [you are] blessed! And do not be afraid of their fear, nor be troubled,
А коли ви за праведність і страждаєте, то ви блаженні! „А їхнього стра́ху не бійтеся, і не тривожтеся!“
15 but sanctify the LORD God in your hearts. And always [be] ready for defense to everyone who is asking of you an account concerning the hope that [is] in you, with meekness and fear,
А Господа Христа освятіть у ваших серцях, і за́вжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із ла́гідністю та зо стра́хом.
16 having a good conscience, so that whenever they speak against you as evildoers, they may be ashamed—[those] who are maligning your good behavior in Christ;
Майте добре сумління, щоб тим, за що́ вас обмовляють, немов би злочинців, були посоромлені лихосло́вники вашого пово́дження в Христі.
17 for if the will of God wills it, [it is] better to suffer doing good, than doing evil;
Бо ліпше страждати за добрі діла, — коли хоче того Божа воля, — аніж за лихі.
18 also because Christ suffered once for sin—righteous for unrighteous—that He might lead us to God, indeed having been put to death in the flesh, but having been made alive in the Spirit,
Бо й Христос один раз постраждав був за наші гріхи, щоб приве́сти нас до Бога, Праведний за неправедних, хоч уме́ртвлений тілом, але Духом ожи́влений,
19 by which, having gone, He also preached to the spirits in prison,
Яким Він і ду́хам, що в в'язниці були, зійшовши, звіщав;
20 who sometime [ago] disobeyed when once the long-suffering of God waited, in [the] days of Noah—an ark being prepared—in which few, that is, eight souls, were saved through water,
вони колись непокі́рливі були́, як їх Боже довготерпіння чекало за Но́євих днів, коли будувався ковче́г, що в ньому мало, цебто вісім душ, спаслось від води.
21 also an antitype to immersion which now saves you—not a putting away of the filth of flesh, but the question of a good conscience in regard to God, through the resurrection of Jesus Christ,
Того образ, хрищення — не тілесної нечистости позбуття́, але обі́тниця Богові доброго сумління, — спасає тепер і нас воскресінням Ісуса Христа,
22 who is at the right hand of God, having gone on to Heaven—messengers, and authorities, and powers, having been subjected to Him.
що, зійшовши на небо, пробуває по Божій правиці, а Йому підкорилися анголи, влади та сили.
A Dove is Sent Forth from the Ark
